12 серпня 1831 року в Катеринославі (нині Дніпропетровськ) в аристократичній дворянській родині народилась дівчинка. Дитинство, отроцтво та ранню юність вона провела в Малоросії, Саратові і Тифлісі, дуже рано втративши матір. У сімнадцять років Олена Блаватська залишила Росію і жила в країнах Європи, в Америці, Індії і Британії. Їй випала доля зробити те, чого до неї не робив ніхто – під безпосереднім керівництвом і разом з Великими Вчителями і самим Владикою Шамбали, Махатмою Майтрейєю Моріа, вона дала світові вчення, подібного якому не давав ніхто. Однак Олена Петрівна Блаватська не претендувала на роль першовідкривача, бо вважала себе лише провідником мудрості, яка була відома прадавнім.

Вперше – всупереч тупиковим позиціям вузькоматеріалістичної науки, клериканського убрання і непереконливості церковного догматизму релігійних тлумачень – Олена Блаватська дала в синтезі науки, філософії і релігії втаємничене знання, що наближало людину до Істини. І епіграфом до своїх основних творів вона обрала твердження: «Не існує релігії вище істини».

За радянських часів замовчувалося не тільки вчення Олени Блаватської, але й саме її ім’я. А якщо його і згадували, то незмінно як щось вороже і дуже небезпечне. В тому, що серед мислячих людей, зокрема в Росії, вплив Блаватської був значним, особливо з кінця минулого століття, головна заслуга належить сім’ї Реріхів. Перш за все Олені та Миколі Реріхам, а також їх синам Юрію і Святославу.

«Велика засновниця Теософського товариства підкреслила важливість Мистецтва. Вона передбачала майбутнє значення цієї великої творчої сили, яка допоможе побудові прийдешнього світу, — вважав Микола Реріх, — бо Мистецтво – це найкоротший міст, що з’єднує різні народи».

Сьогодні є можливість ознайомитися, а за бажанням й вивчити всі труди Олени Блаватської (за радянських часів цензура не пропускала під недрімаючим оком КДБ подібні видання), а це понад двадцять томів, які видані і є в продажу. Особливо значні і, до речі, найскладніші для осягнення, двотомник «Разоблаченная Изида» и тритомник «Тайная доктрина». Інші її роботи не набагато доступніші для сприйняття, але від того їхня значущість для еволюції людства аж ніяк не менша. Більше того, актуальність трудів Блаватської з часом зростатиме, адже еволюція людства без істинних знань неможлива, як неможливе повноцінне життя людини без розуміння основ світобудови, її законів і принципів, цілей, сенсу і шляхів еволюції людства, людини, зокрема, Землі і Всесвіту.

До видання праць нашої співвітчизниці (70-80 роки ХІХ століття) широкого доступу до цих знань, насамперед у представників західної цивілізації, не було. Та й на сході вони почасти були втрачені або спотворені до повної протилежності, а то й доведені до абсурду.

Видання «Разоблаченной Изиды», а потому першого і другого томів «Тайной доктрины» (третій том вийшов у світ завдяки учням та послідовникам авторки вже по її смерті) справили ефект, як нині кажуть, повного шоку. Така реакція була і в Британії, і в інших країнах Європи, в Америці і навіть в Індії, звідки Вчення бере початок.

У невеличкій статті неможливо висвітлити суть вчення і трудів Олени Блаватської. Та, напевне, і не варто цього робити, бо ті, хто зацікавиться ними, знайдуть для цього можливість. Але гріхом було б не сказати ось про що. Нема пророка у своїй Вітчизні! Це євангельське твердження Христа більш ніж доречне коли йдеться про Олену Блаватську. Досить сказати, що Росія, Індія, Британія і США приділяли знаменній даті – 175-річчю від дня її народження – величезну увагу на державному рівні. Відзначали цю подію і такі міжнародні організації, як ЮНЕСКО і ООН. А країна і народ, що дали світові такого генія, у більшості своїй не тільки не пам’ятають, а навіть не знають про неї! Досі не завершено облаштування музею великої подвижниці в Дніпропетровську, не кажучи вже про те, що не в Україні, а в маленькій Молдові, до якої Блаватська не має жодного відношення, випущено марку до її річниці.

Олена Петрівна Блаватська стала символом епохи. Епохи культури. А це слово в перекладі з давньоіндійської означає «шанування світла» (культ – шанування, ур – світло). Вона ж усе своє життя несла людям світло, світло знань.

Микола Дзюбак, м. Ки