Вчення Шамбали. В цих двох словах весь Всесвіт, точніше інструмент для його осягнення. Але осягнення заради осягнення – це повна нісенітниця для всього, що спроможне осягати. Бо все це процес, а процес завжди рух, а рух в свою чергу – це еволюція або інволюція. Автору цих рядків, щоб, як кажуть, не розтікатися маслом по древу, хотілось би виділити з усього, що є виданого, а таких матеріалів немало, декількох авторів. Всі труди О.П.Блаватської, і передусім – «Разоблаченную Изиду» и «Тайную Доктрину» в двох і трьох томах відповідно.

Наступним треба назвати «Учение Храма» (всі томи) і «Теогенезис» Франчіа Ла Дью, які видані російською мовою обов’язково в перекладі Є.П.Інге, саме цей переклад рекомендувала Олена Іванівна Реріх. В інших перекладах багато суттєвих перекручень сенсу (перекладачі, напевно, добре знали мови, але недостатньо добре саме Вчення Шамбали). Далі необхідно назвати всі томи, що присвячені Вченню Шамбали (а їх десятки) всіх чотирьох Реріхів, але передусім – роботи О.І.Реріх і М.К.Реріха.

Безумовно, головним у цьому списку буде «Агні Йога» в чотирнадцяти томах. З того, що відомо автору і є в наявності в особистій бібліотеці, слід було б назвати «Грани Агни Йоги» Бориса Миколайовича Абрамова в двадцяти п’яти томах, це, як і всі перераховані раніше – безцінне в усіх сенсах джерело Мудрості і Світла. На завершення цього списку автор цих рядків додає всі роботи Лариси Петрівни Дмитрієвої ( в загальній кількості це двадцять об’ємних томів книг): «Тайная Доктрина Е.П.Блаватской в некоторых понятиях и символах» в трьох томах; «Посланник Утренней Звезди Христос» в семи томах; «Думалка» в трьох томах ( в чотирьох книгах) та інші. Але при цьому, за власним досвідом і переконаннями автора, для тих, хто вперше звернеться до Вчення Шамбали, особиста рекомендація або добра порада: починати вивчати треба в зворотному порядку. Тобто — з робіт Дмитрієвої, і завершуючи роботами Блаватської. Названі труди є на даному сайті.

І нехай не складеться у читача враження, що той, хто пише ці рядки, менш цінує інші труди, котрі відносяться до Вчення Шамбали і мають не меншу цінність, як і їх автори. Просто неможливо охопити неосяжне, а той мінімум, котрий вказано, може й так стати максимумом для багатьох, а то і зовсім непідйомним завданням. Але ті, хто зможуть осилити все, що перераховано (і особливо ті, хто неодноразово) мають всі шанси відкрити для себе сенс і мету, і суть життя, і не тільки свого. Більше того – можливо, не тільки для себе, але і іншим зможуть надати в цьому неоціненну допомогу. Як в свій час таку допомогу отримав автор цієї публікації від Л.П.Дмитрієвої, з якою має честь дружити багато років і співпрацювати.

На цьому, можливо, можна і завершити те, що хотілось сказати коротко, а далі все буде залежить від того, як до даних слів поставляться читачі. Вчення Шамбали не може і не повинно бути нав’язаним, як і тих, хто закликає, воно зовсім не потребує, і такі підходи для нього не тільки неприйнятні, але і надзвичайно шкідливі. Залишається тільки побажати успіхів всім, хто звернеться до Вчення, і підтвердити свою переконаність в тому, що ані альтернативи, ані чогось рівного, чи навіть близького Вченню Шамбали у світі немає, та і бути не може. Як і не може бути без його пізнання шляху до повноцінного життя.

Микола Іващенко, Київ. 24. 01. 2018 р.