Скільки в імені цьому! Найшанованіший святий у православних християн. З Його іменем пов’язано і визволення Русі від монголо-татарського іга, і збирання розрізнених, роздріблених і роз’єднаних земель руських, і закладені при ньому основи общинножительства. Воістину Світильник, Молитвеник і Воєвода землі Руської. З Його благословення отримала земля наша ім’я — Свята Русь. І при цьому ніякого церковницького (церковно-попівського) догматизму і клерикальності. Недосяжно для нашого розуму і сьогодні, в ХХІ столітті, як можна було здійснити те, що Він здійснив, у столітті ХІV. Так само недосяжне і все Його життя. Більш ніж скромний статус монаха – і при цьому такий поворот в развитку величезної країни і всіх її народів. У тому, яких масштабів, висот і звершень, величі і впливу на весь хід світового розвитку та історії людства планети досягла Росія, насамперед Його роль.

Микола Костянтинович Реріх, який знав про Святого Сергія більше, ніж інші, присвятив йому цілу серію своїх чудових художніх полотен, в котрі вклав особливий, сокровенний задум. Із статті Миколи Костянтиновича Реріха «Душа народів»:

«Як не боліло б серце руське, де б не шукало воно рішення правди, але ім’я Святого Сергія Радонежського завжди залишиться тим прихистком, на яке спирається душа народу. Чи буде це велике ім’я в Соборі, чи будет воно в музеї, чи будет воно в книгосховищі, — воно незмінно пребуде в глибинах душі народної.

Знову ж таки далеко за межами церковного подвигу будівниче і просвітницьке ім’я Святого Сергія зберігається в серцях, як найкоштовніший Ковчег Духа. Зберігається воно, як прихисток народної свідомості в тяжкі хвилини світових перепуть. Не затемниться в сутності своїй ім’я Святого Сергія, не затемниться в множині інших імен — скарбах душі народної, від древніх і до багатьох сучасних. Отож, коли потрібно, народ знову звертається до виразника своєї сутності…»

Завдяки саме Його спадку були подолані усі смути і лихоліття, а всі війни і нашестя на Русь були програні всіма ворогами Росії. Така ж доля спіткала і віроломних зрадників, і злостивців, і ненависників. Так буде і надалі. Таку непохитну віру і впевненістьсть, стійкість, вірність і відданістьсть рідній землі і рідному народу виховав і заклав Він, на всі часи.

Саме так необхідно розуміти величезну роль такого подвижника, як Святий Сергій. Адже Преподобний не був ані князем, ані царем, ані ієрархом церкви. Від сану митрополита Московського Він відмовився. Та став не для себе, а для Росії любої воістину царем духа. На многії віки, а можливо, і тисячоліття. Кого можна поставити поруч із залишившим таку спадщину, історичну роль і виховну і духовну потужність, які вплинули і разюче змінили все життя і фактично з небуття відтворили велику країну? Нікого!

Сімсот років, відколи Свята Русь, завдяки Світлу Преподобного, йде крізь біди і поневіряння до своєї небувалої величі і процвітання. І ніякі тимчасові затемнення й навіть колективне затьмарення розуму не зупинять цей поступ. Були за ці сім століть і смути, і розбрат, і міжусобиці. Були, на жаль, і зради. Виникли у свій час і поділення на Велику, Малу і Білу Русь. Але всі ці, на сьогодні реалії, а завтра умовності (не більш ніж історія і продукт людського невігластва), відійдуть і відпадуть у дуже близькому майбутньому. Тому що майбутнє народів, і в першу чергу братніх — в єднанні, братерстві та общинножительстві, а не в розбраті і роздраї.

Так учив і заповідав Святий Сергій. І так буде, в цьому у тих, хто здатен бачити хоч в деякій мірі світові тенденції, що вже чітко означилися, — сумнівів немає. Адже Сергій Будівничий майже сім століть тому відроджував Русь, закладаючи ті основи, які затверджувалися ще Рюриковичами Київської Русі.

Тих же, хто буде намагатися перешкоджати незупинному й невідворотньому поступу еволюції, вона просто змете. Відкине у небуття, як непотрібний хлам. Пітьма ще звіріє і лютує. Ще намагається сіяти і сіє хаос, нескінченні перевороти, революції, тероризм та інші прояви насилля. Але це – вже прояви початку кінця. Може бути, навіть агонія. Тому що приречена.

Звичайно ж, смертельно поранений звір найбільш небезпечний. І сьогодні, як ніколи, сили Світла повинні бути гострозорі і пильні. Тому що підміна понять, брехня та наклепи настільки цинічні і масовані, що навіть люди освічені не завжди і не одразу в нинішніх потоках інформації орієнтуються. Але це поки що не так важливо і не страшно. Немає нічого страшнішого, аніж сам страх. Та для істиних русичів страх ніколи не був випробуванням непереборним. Скоріш навіть навпаки.

Перемога Світла неминуча і дуже близька. І Перемогу цю започаткував майже сім століть тому Великий Воєвода, Світильник, Молитвеник, Будівничий і Збирач землі Руської – Святий Сергій, чий черговий ювілей народження з такою любов’ю, шануванням і благоговінням зустрічає кожен, хто в серці своєму до Землі Його приріс і готовий робити все для її росту і процвітання.

В коротенькій публікації сказати достатньо про такого титана, яким був і залишається Святий Сергій, вище сил і можливостей автора цих рядків. Але краще, ніж у книзі, яку хочеться порекомендувати, не сказав ніхто. (Знайти цю книгу можна в Інтернеті: www.urusvati.ru/sergiy/serg1.htm).

Ось слова, взяті з передмови до неї:

«Книга Олени Іванівни Реріх «Знамя Преподобного Сергия Радонежского» — краща праця, коли-небудь написана про Великого Духа Землі Руської. І сьогодні настав Час по-новому поглянути на Світлоносного Вождя Росії. Істинно, завдяки Йому руський народ зміг духом піднятися і перемогти пітьму. Книга безцінна ще й тим, що, розкриваючи найтрагічніші події нашої історії, вказує єдино вірний вихід З НИНІШНЬОГО загибельного для нас глухого кута — Шлях духовно-етичного підйому народа.

Книга призначена всім, хто не згасив у собі Світло і розум, хто шукає Істину, хто серед непроглядного мороку намагається усвідомити себе Людиною і допомогти собі, людям і Батьківщині.< br>
М. Дзюбак, м. Київ, 16.05.2014 р.