В чому сенс і мета буття, або, простіше кажучи, життя? І чому воно таке, яке є, це життя? І де ота справедливість і правда? Та чи існує щастя, для котрого, як стверджують, Бог створив людину? Якщо це дійсно так, то чому вона, людина, створена за образом і подобою Бога-творця, настільки жорстока, несправедлива, тобто недосконала? А чи можлива ця досконалість взагалі, і якщо так, то коли і за яких обставин?

Нормальна людина не може не замислюватися над цим. Зазвичай, аргументовані, переконливі і достатньо зрозумілі відповіді на ці запитання знаходить не кожен. Але з виходом у світ книг Лариси Дмитрієвої відповіді на ці та багато інших запитань хто захоче – отримає. Як отримав їх автор цих рядків і ті, хто мав можливість не стільки прочитати, скільки вивчити її праці.

Сьогодні широко відомо, що Альберт Ейнштейн, який відкрив і згодом опублікував теорію відносності, зіткнувся з певним нерозумінням. І не тільки пересічних людей, його сучасників, а й своїх колег. Авторитетні вчені-фізики не могли спочатку зрозуміти і вмістити у своїй свідомості це відкриття, настільки воно було проривним на той час. І лише через кілька років, після багатьох лекцій і публікацій, у тому числі в популярній формі (була видана «Теорія відносності для мільйонів»), якоюсь мірою суть відкриття стала доступною навіть широкому загалу.

Щось подібне можна сказати про Великі труди Великих Вчителів людства – Олену Блаватську, Олену Реріх і Франчіа Ла Дью. Це, перш за все, «Разоблаченная Изида» і тритомник «Тайная Доктрина», написані Оленою Блаватською під керівництвом і за безпосередньої співпраці з Великим Вчителем Кут Хумі і Володарем таємничої Шамбали – Гімалайської Твердині Великого Вчителя Майтрейї Моріа. Під його ж керівництвом написала «Агни Йогу» Олена Реріх. Третім діамантом у цьому сузір’ї стало «Учение храма», написане під керівництвом Великого Вчителя Ілларіона американкою Франчіа Ла Дью. Усі ці праці давно видані і перевидаються.

Але без певної підготовки вони для когось складні, а для деяких людей – надто складні, або навіть непідйомні. Можливо, навіть більш ніж згадана теорія відносності Альберта Ейнштейна. Та, на щастя, є автор і його праці, котрі можуть стати рятівним містком для підходів до розуміння надскладних, але необхідних і актуальних вчень, так щедро подарованих людству. Яке поки що у абсолютній більшості знаходиться у стані незнання та невігластва.

Автор цих праць, Лариса Дмитрієва, безумовно, здійснила велику справу, подібну подвигу. Її тритомник «Тайная доктрина Елены Блаватской в некоторых понятиях и символах», що побачив світ 1992 року в Росії стотисячним тиражем, розійшовся миттєво і знову був перевиданий в Росії. Майже десятиріччя потому написаний, виданий і перевиданий також у Росії її семитомник під назвою «Посланник Утренней Звезды – Христос».

Побачили світ перший, другий і третій томи прекрасно ілюстрованого видання для юних читачів та молоді під загальною назвою «Думалка».

Цей внесок у скарбницю світової думки, розвиток науки, культури, філософії – неоціненний. І головне те, що після засвоєння цих праць Лариси Дмитрієвої стануть доступними вчення Олени Блаватської, Олени Реріх та Франчіа Ла Дью, адже свідомість вже буде підготовленою, розширеною, за словами Великих Вчителів, — зрослою. А вони вважали: ніщо так повільно не зростає, як людська свідомість. Прикро однак, що так мало серед нас тих, хто замислюється над проблемами людства. Хоча, безумовно, ці видання розраховані не на пересічну людину. Та й, зрештою, ніколи в історії людства осягнення сокровенної мудрості не було справою натовпу.

Зараз вперше в Україні видані перші чотири томи семитомника Лариси Дмитрієвої «Посланник Утренней Звезды – Христос». Більш ніж певен: ця подія стане кришталево чистим і життєстверджуючим живильним джерелом, котре дасть можливість втамувати спрагу висушеним нинішнім буттям серцям. Тим променем світла в царині суцільної наживи і зажерливості, падіння моралі і деградації, до чого більшість з нас вже звикла і навіть покорилася, не маючи віри у зміни на краще. Але зміни не тільки можливі, вони – невідворотні, а опановані праці великих подвижників їх прискорять і наблизять. На благо наших співвітчизників і всього людства.

Микола Дзюбак, м. Київ