Що робити?
Затьмарення розуму
Що робити? Це зовсім не легковажне питання люди ставлять собі постійно. До нього звертаються представники кожного покоління. Але в наш час це питання постає і звучить з новою силою. І відповіді на нього не уникнути.
Сьогодні особливо актуальним є вислів: «Що мудрість у людей – то безумство перед Богом».
Якщо замислитись над цим, то підтверджень цим словам знайдеться безліч. В наш час глобалізації — дикої, нелюдської і зажерливої — це особливо добре видно. У впровадженні досягнень науки і техніки більше загроз і руйнування, ніж творення. У економіці спостерігається збільшення обсягів та її зростання. Але це тільки ще більше посилює диспропорції й перекоси економічного розвитку. Кризи стали не лише невідворотніми й неминучими, але й постійними. В соціальній сфері всі «досягнення» ведуть лише до ще більшої диференціації. До повального й безпросвітного зубожіння одних і шаленого й нестримного збагачення інших.
Як наслідок, і гуманітарна сфера не має, та і не може мати нічого іншого в освіті, охороні здоров’я і других складових. Більше того, занепад і деградація все більше посилюються з року в рік. А про мистецтво, культуру і духовність — і говорити не варто. Бо навіть при істинних досягненнях і результатах, які де-не-де все ж існують на фоні загального разпаду і деградації у світі, ситуація просто гнітюча. Чим іще, як не безумством, можна назвати те, що відбувається в країнах Західної Європи, котрі так активно вітають гей-паради, гей-весілля, лесбійське кохання, та й педофілію. Це ж просто незбагненно — там певні групи громадян більше захищають не беззахисних дітей, а педофілів, тобто насильників, місце яким – тільки в ізоляції від суспільства. А суспільства цих країн не дають досі належної відсічі безумству, що наростає.
Стосовно одностатевих шлюбів і тих досягнень в їх просуванні й популяризації в країнах Західної Європи, необхідно б нагадати наступне. І особливо священнослужителям, які беруть на себе сміливість (втім, як і самим країнам) називати себе християнськими. Непогано було б ще раз перечитати Біблію й поміркувати грунтовно над тим, чому і за що Господь знищив вогнем і сіркою Содом и Гоморру. Слава Богу, хоч в православ’ї ще не дійшли до такого, до чого дійшли отці – ієзуїти в своєму відношенні до гомосексуалізму. Одне тільки це явище, яке все більш поширюється, повинно змусити Україну задуматися – а чи потрібна їй Євроінтеграція, і що для народу України, а особливо для дітей та молоді, це дасть? До яких наслідків може призвести? Та й вже привело. Подібне явище стає можливим ще й тому, що частина суспільства займає модну нині позицію. Позицію ніби то не помічати всього негативного, розкладаючого і небезпечного. Раніше вона звучала як «моя хата с краю». Тепер дещо по-іншому: «кожен бачить те, що хоче бачити» — тобто, ось я вважаю правильним поганого не помічати і бачу тільки хороше, а погане мене не стосується. Така позиція і безглузда, і брехлива, і лицемірна, і боягузлива, а часто ще й ознака гордині, не кажучи про те, що егоїстична. Не помічати біди або робити вигляд, що її не помічаєш, обов’язково бідою ж і закінчиться, і в першу чергу для того, хто займає подібну позицію, а також для його близьких.
Або ще одне явище в країнах тієї ж Західної Європи, достатньо знакове — мігранти з країн Африки та Азії. Напруженість, що постійно зростає й посилюється в суспільстві цих країн і, як наслідок, протистояння і зростаюче насилля. Вже сьогодні криваві побоїща і погроми на вулицях багатьох міст Західної Європи – явища масові і постійні. Та й пророцтва древніх мудреців про загибель Західної Європи в кінці темної епохи (Калі–Юги) схоже, збуваються як раз у наш час, саме це і є, мабуть, завершення Армагедону. Можливо, цим пояснюються і недостатні протестні дії здорової в моральному й культурно-духовному сенсі частини суспільства цих країн.
Ліки від невігластва
В сучасному світі чітко прослідковуються дві явно виражені тенденції.
З одного боку – все більше прискорюється та розкручується спіраль впровадження досягнень науки і техніки, практично у всіх царинах діяльності людини й людства. З другого боку – не менше прискорення і розкручування іншої спіралі, яка веде до загрози самознищення не тільки людства, але і його місця існування — тобто самої планети Земля. Широко відомий вислів: «Коли Бог вирішує покарати, то віднімає розум». І те, що сьогодні відбувається з більшістю людства, можна назвати тільки одним словом – безумство.
Олена Іванівна Реріх, геніальний філософ, мислитель і сподвижниця Великого Владики Шамбали Махатми Моріа в листі від 23.09.1937 року писала наступне: «Як розум, не просвітлений вогнями сердця, так і сердце, не підтримане розумом – явища потворні».
Найвеличніший гуманіст, мислитель, філософ, художник, громадський діяч двадцятого століття Микола Костянтинович Реріх, пророчо передбачаючи катастрофу людства, яка насувається, в тридцятих роках минулого століття висунув ідею Пакту Культури і Прапора Миру. У ті роки цей Пакт називали Пактом Реріха на честь імені його автора. Цей Пакт направлений на зберігання культурних і духовних цінностей людства, витворів мистецтва і архітектури, навіть під час воєн і військових дій. Своєрідний «червоний хрест» культури в ім’я Миру у всьому Світі.
Мудрий провидець, автор Пакту, за умови його прийняття країнами світу і людством пропонував шлях спасіння через зміну свідомості людей, її розширення, тобто зростання цієї свідомості. Він закликав до переоцінки цінностей. М. К. Реріх передбачував через покоління глухий кут розвитку механічної і матеріалістичної цивілізації та її невідворотню загибель, як це вже було з попередніми Расами і цивілізаціями Атлантів, а перед ними міліони років тому подібна катастрофа спіткала Расу Лемурійців. Загибель цих Рас і цивілізацій, колись блискучих і володіючих досягненнями вищими, ніж у нашої нинішньої, Арійської Раси і цивілізації її народів, була також викликана їхньою деградацією. Причина як загибелі Лемурійців з Атлантами, так і загрози загибелі нашої, Арійської Раси, на жаль, одна й та ж – бездуховність. Коментувати це твердження немає необхідності. Можна тільки нагадати про те, що цивілізований дикун набагато страшніший і небезпечніший для себе і собі подібних, ніж дикун первісний. Тому що, на відміну від первісного, озброєного палицею, цивілізований розмахує палицею ядерною, не кажучи вже про всі інші «досягнення» цивілізації нинішньої.
Справа в тому, що ми, люди сьогоднішнього світу, тільки через всеохоплююче і дрімуче невігластво ніяк не бажаємо прозріти і, прозрівши нарешті, якщо й не уникнути катастрофи планетарної, то бодай в дуже малій мірі зменшити її. А значить, пом’якшити наслідки цих ударів невідворотньої тепер уже катастрофи. Те, що вона неминуча й невідворотна та у чому, а точніше — в кому причина цих бід, вперше сказано в працях нашої великої співвітчизниці Олени Петрівни Блаватської. Пізніше людство отримало Вчення в працях Олени Іванівни і Миколи Костянтиновича Реріхів. Світ з кінця ХІХ століття і в першій половині ХХ століття отримав необхідне і більш ніж достатнє джерело знань. На жаль, і до сьогодні потрудилися опанувати це джерело небагато хто. Більшість же, в тому числі й вельми вчені (або ті, хто такими себе вважає) представники науки, релігії, філософії, мистецтва та інших сфер діяльності, в кращому випадку щось чули. Як правило, в перекрученому, невірному, видумками та інсинуаціями приправленому вигляді. Якби ж потрудилися не просто погортати, а повивчати і хоч би трошки помислити, віднявши зовсім небагато часу у пива й футболу, телесеріалів, багатогодинних посиденьок за столами та інших вельми «змістовних» і настільки ж «корисних» засобів проведення часу, то можливо, ситуація і у планети, і у людства була б зовсім іншою. Тоді для багатьох стала б зрозумілою відповідь на питання: «хто винуватий?» (зовсім не для пошуку винних, а для усвідомлення своєї ролі). І що іще найбільш важливо – «що робити?»
Тому що при опануванні цих Знань, Знань, які відкриті у «Викритій Ізиді» і «Таємній Доктрині» Олени Петрівни Блаватської та інших її працях; у «Вченні Храма» Франчіа Ла Дью, в «Агні- Йозі» або «Живій Етиці» Олени Іванівни Реріх та багатьох інших її працях і працях Миколи Костянтиновича Реріха (а це десятки вже виданих томів). Також уже видані більше двадцяти томів «Граней Агні-Йоги» Бориса Миколайовича Абрамова – послідовника і учня Олени Іванівни та Миколи Костянтиновича Реріхів. Після вивчення перелічених праць відповіді на поставлені питання приходять неначе самі по собі. Відповіді ці може отримати як сивочолий академік, так і студент, все залежить від допитливості, працелюбства, працездатності, спрямованості до пошуку цих відповідей і стану зашореності.
Дуже хорошими і доступними для освоєння Вчення є роботи Лариси Петрівни Дмитрієвої. Це прекрасний «підготовчий клас» до Школи Вчення, тобто для освоєння робіт Блаватської, Франчіа Ла Дью, сім’ї Реріхів, Абрамова. Якщо почати з трьохтомника Лариси Петрівни Дмитрієвої «Думалка» і потім проштудіювати трьохтомник «Таємна Доктрина Олени Блаватської в деяких поняттях і символах», а далі семитомник «Посланець Вранішньої Зірки Христос і його Вчення в світлі Вчення Шамбали», до того ж уважно ознайомитися з кіноескізами Лариси Петрівни Дмитрієвої, то дуже багато що стане зрозумілим. Наклади вже виданих книг налічують сотні тисяч і перекладені з російської на українську, болгарську, німецьку та англійську мови, кількість випущених CD и DVD дисків з кіноескізами Л. П. Дмитрієвої скоріш за все перевищить наклади виданих книг з урахуванням розповсюдження дисків через Інтернет. Тому засвоїти і осягнути Вчення глибше, після вивчення робіт Л. П. Дмитрієвої, буде набагато реальніше.
Необхідно відмітити одну особливість. Яку б сферу діяльності людства в ім’я розвитку і творення ми не взяли: економічну чи соціальну, наукову чи гуманітарну, сферу мистецтва й культури чи духовності – в кінцевому підсумку ми все одно прийдемо до єдиного результату. Але тільки за умови об’єднання зусиль і співробітництва, повної взаємності, справжнього партнерства і взаємодопомоги можливе його досягнення. І це природно, бо в усіх без винятку сферах головним – і метою, і засобом її досягнення – є людина. Тому в наш час намагатися вирішити проблеми економіки та її оздоровлення (як, між іншим, і будь–які інші), не вирішивши проблеми розширення (або зростання) людської свідомості – справа абсолютно безнадійна. Тому що тільки через невігластво, в досужих просторікуваннях можуть говорити про те, що буцімто, світ завжди був таким, і завжди зло воювало проти добра, а пітьма проти світла; що світ завжди поділявся на багатих і бідних і т. д. Так можуть сьогодні міркувати тільки невігласи, до числа яких можна віднести і войовничих атеїстів, і переконаних дарвіністів, і догматично мислячих матеріалістів на одному полюсі, і релігійних фанатиків і сектантів всіх мастей — на другому.
Нове – добре забуте старе
Нехай читач не подумає, що автор цих рядків проти впровадження досягнень науки і техніки, як і прогресу взагалі. Як раз навпаки. Та сам по собі прогрес і не може бути виною або ж причиною наших бід. Все залежить від свідомості людини і людства. Саме воно, затемнене невіглаством, і спрямовує і використовує всі досягнення на розбрат, протистояння і ворожнечу, одним словом — на зло. З перемогою Сил Світла прогрес людства як раз прискориться багаторазово, тому що тільки в єднанні сила. В братстві і общині, співробітництві й співтворчості для і в ім’я блага, а не в дикій, хижацькій, взаємознищувальній глобалізації та конкуренції. Хоча вона інколи і дає ілюзію руху вперед. Тільки до чого? Чи не до глобального і загального краху?!
Дуже характерним в діяльності, а значить і в мисленні людства, є відношення до тих, кого воно, це саме людство, нібито шанує. Всі без вийнятку Вчителі людства і проповідували, і сповідували єднання, а не розбрат, добро, а не зло, світло, а не пітьму, і т. д. Лао-Цзи і Конфуцій, Рама, Крішна, Гаутама Будда, Зороастр, Озіріс, Ізида, Гор, Орфей, Піфагор, Платон, Гайавата, Мойсей, Соломон, Ісус Христос, Аполоній Тіанський, Оріген, Магомет, Святий Франциск Асізський і Святий Сергій Радонезький – всіх не порахувати. Це завдяки їхнім працям (на жаль, частіше всього більшістю неправильно зрозумілими або викривленими) і подвигам (вони всі в першу чергу були великими подвижниками) моляться в церквах і мечетях, синагогах і пагодах, молитовних домах та інших місцях. Молятся, взявши за основу поклоніння, та й тільки. Безумовно, молитва важлива і молитва потрібна, але ж одними молитвами, навіть найщирішими, нічого не змінити. Необхідна дія. Не до поклоніння звали нас названі і неназвані Вчителі людства, та й не потрібне їм наше поклоніння, а до наслідування. Трудитись так, як трудились вони. А коли труд возвищується до стану молитви, тоді він стає світлим і творчим на загальне благо всього людства. Жити так, як жили вони. Без гордині і зажерливості, насилля, лицемірства і брехні. Тільки наслідування, а не його видимість, в житті кожного дня і кожної години може бути нашим справжнім почитанням великих імен та істинною молитвою.
Пізніше була плеяда видатних і світлих людей, таких як Томас Мор (ХV століття), Томмазо Кампанелла (ХVI століття), Сен-Симон, Фурьє, Роберт Оуен (ХVIII століття) та інші, котрі в своїх працях так само, як і Вчителі, висували ідеї єдності і братства людей на Землі. Але їх не зрозуміли і, на жаль, «удостоїли» звання соціалістів–утопістів, а саму «Утопію» Томаса Мора – місцем, якого немає. Звісно, до такого висновку прийшли тому, що названі соціалісти шляхи досягнення єдності і братства вибирали утопічні (нереальні) за оцінками багатьох сучасників і тих, хто прийшов після них. Також тому, що утопічними (для багатьох) були самі ідеї, які вони проповідували. Але більшість людства, якщо й замислювалась над тим, чому в черговий раз вихлюпнули з водою й немовля (одвічну мрію та ідею про єдність і братство людей), то, схоже, не надали цьому належного значення. А справа була як раз в тому, що свідомість людства того часу сильно відставала від сприйняття висунутих ідей.
Дуже погано, що, судячи з ситуації на планеті, керівники держав і урядів страшенно далекі від Вчення, а багато хто, мабуть, і не чув про нього. Із засобів масової інформації ми знаємо, що регулярно збираються самміти і великої вісімки держав, і ще більшої двадцятки. Проходять також інші міжнародні континентальні і міжконтинентальні форуми. Вони розглядають різноманітні питання, мабуть, важливі і потрібні. Але найголовніші так і не розглядалися жодного разу. Кому, як не таким міжнародним організаціям, як ООН і ЮНЕСКО, сьогодні необхідно бити у всі дзвони про те, що насилля і тероризм психічний довів до повального безумства людство. А разом із цим і до загрози краху життя планети. Проблеми думок і мислення людства, його свідомості і насилля над свідомістю повинні бути поставлені на чолі — як головна і основна причина всіх бід, що несе повальний психічний і психологічний терор та тероризм для всіх людей планети. В першу чергу – для вивчення і усунення цієї причини.
Письменник і мислитель, поет, філософ і громадський діяч Лариса Петрівна Дмитрієва вперше у новітній історії, як представник Реріховського руху, виступила з пропозицією вирішення цієї проблеми на Міжнародному форумі ЮНЕСКО, який відбувся 16 травня 1998 року в Кишиневі (Молдова). Але її голос для можновладців поки що залишається гласом вопіющого в пустелі. І тому керівники держав і урядів досі продовжують бути глухими і сліпими щодо цієї проблеми.
А Христос, як відомо, сказав: «…Якщо сліпий веде сліпого, то обидва упадуть в яму». (Євангеліє від Матфея, гл.15, ст. 14) Тому, що це саме так, доказів та ілюстрацій безліч. Ось приклад таких ілюстрацій: чим більше палахкотить і безумствує планета, тим більше зростає кількість різноманітних фільмів жахів і насилля, боєвиків і т. д., а також, як правило, абсолютно пустих розважальних та інших шоу-програм, фестивалів і т. і. Дуже доречно тут буде навести слова Великого Владики Шамбали Майтрейї Моріа, які більш ніж красномовно характеризують сьогоднішній бенкет під час чуми: «Ви правильно розумієте, що не може бути веселощів, коли Земля вопіє від лиха. Де голод, там не може бути пересичення. Які ж танці можуть бути перед лицем убивств? Істинно говорю – непристойні веселощі в дні лихоліть». (Запис О. І. Реріх від 15.01.1939 року). Примітно те, що перед загибеллю Атлантиди біля 850 тисяч років тому її населення вело себе точнісінько так само, як і ми сьогодні. Підтвердження цим словам бажаючі знайдуть на сторінках Вчення, Джерела вказані вище.
Знання – сила
Заголовок цієї публікації обраний не випадково. Для вирішення проблеми, самим же людством створеної за багато тисячоліть, зараз головним, як ніколи, залишається – пізнати. Пізнати шлях до істини. Джерела, котрі можуть допомогти, вказані, автори названі. Залишається, згідно заповітам Махатми Леніна, «Учитись, учитись і учитись!», і тільки тим, хто переміг власне невігластво, труди складні і нелегкі принесуть користь. А вона в першу чергу в тому, щоб принести звільнення від вікових пут і порятунок людства на многії віки. Іншого не дано. Тільки той, хто осягне, той усвідомить, що альтернативи цьому немає, адже давно відомо: «Знання – сила».
А невігластво полягає в тому, що люди не бажають осягнути і усвідомити, а усвідомивши, зрозуміти нарешті, що всі їхні біди ними ж самими і створюються, і корінь зла або причина — в їхньому мисленні, в його якості, бо слова і дії – це вже наслідки. І тому, не розширивши свідомість, не змінити якість мислення, а отже, і життя. А значить, так і продовжувати, не зрозумівши причин, намагатися боротись із наслідками, зрештою, абсолютно безуспішно. Тому що війни і тероризм, технологічні, екологічні, економічні і всілякі інші проблеми та біди на Землі породжені людиною і людством і ними ж можуть бути усунені. Але для такого усунення необхідна усвідомлена воля, колективна воля людства, без проявлення якої не розірвати порочне коло. Коло, яке сьогодні здається безкінечним і безпросвітним більшості людей. Люди в абсолютній більшості своїй навіть не здогадуються, якою гігантською силою володіє енергія людської думки. І ця сила може як руйнувати, так і творити, в залежності від того, куди і як спрямована її енергія. Навіть зараз, коли численні процеси деградації на Землі стали невідворотними, консолідація сил доброї волі може подіяти. Для консолідації такої колективної волі необхідним є не просто зростання свідомості, потрібний її вибух. А вибухи, як відомо, без жертв не бувають.
Питання тепер у ціні, яку прийдеться заплатити людству. А вона, скоріш за все, буде величезною та страшною. І є ще хоч якийсь час для надбання рятівних знань. Для тих, хто ще в змозі їх осягнути. Вже давно не секрет пророцтва та передбачення древніх мудреців, та й сучасних. Достатньо назвати два імені. Біля п’яти тисяч років тому жив у Індії Маркандея, а у США до 1945 року жив Едгар Кейсі. Їх пророцтва, широко повідомлені у ХІХ та ХХ століттях, вже збуваються, також як і інші, котрі бажаючий зможе знайти на сторінках Вчення. Згідно з цими пророцтвами, доля деяких країн Західної Європи та США у найближчому майбутньому буде сумною. Але таку долю народи цих країн уготували собі самі. А для тих, хто дуже прагне до цих країн, доречно нагадати слова Іісуса Христа: «…залиште мертвим ховати своїх мерців» (Матф.8:19-23).
Вже називались «Грані Агні-Йоги» Бориса Миколайовича Абрамова. У томі за 1953 рік, частина ІІ, стор. 374, Владика Шамбали говорить: «Навіть і катастрофу можливо було уникнути, якби люди схаменулись вчасно. Можливо все, «якби»… Ось у цьому «якби» вільної волі людини і приховується її загибель. Ми Отримали перемогу, але люди мусять самі, добровільно, повернутися до шляху людського. Шлях «атомний» не є шлях людський. Втрачені шляхи духу. Дух треба розбудити. Катастрофу може викликати невідповідність енергій, що надходять, з вогнями людськими. Неузгодженість викликає вибух. Але вже у планетному масштабі, тому що могутність просторового вогню посилюється. Авжеж, вогонь переможе, але залежить від людей, щоб перемога не була над цвинтарем всепланетним. Багато може загинути. Але не вірять, тому й глухі. Не вірять ні в що. Важко попереджати сліпих та глухих, якщо навіть зрячі демонструють упертість. Останнє попередження буде Дане у формі доступній, і свобода вибору буде забезпечена. Воля народів вирішить долю людства. Тільки вони зможуть одягти намордник на хижаків. Час захватів сплив. Основа Нового Світу – співпраця всіх у всьому. Приречене усе і усі – хто проти. Грізний час.»
Відродження
На щастя, вже прозрівають деякі кращі представники людства, і їх на Землі стає все більше. Особливе місце в цій тенденції займає Росія. Нова Країна, Люба Країна – так називає Росію Великий Владика Шамбали Махатма Моріа. Та й по тим тенденціям останніх десяти років развитку Росії, її прогресу, пробудження і відродження не побачить лише сліпий або русофоб. Останні лише більше звіріють у своїй лютій до неї ненависті. А може бути, також і в безсилій злобі й заздрості. Інакше для чого всіляко акцентувати увагу і перебільшувати ті не зжиті поки що явища деградації суспільства і його моралі. Але це лише наслідки минулого, і за одне покоління цого не позбавитись. І все ж цей спадок буде зжитий , в тому числі, і дякуючи, і всупереч всім ворогам та їх злостивості.
Тут доречно згадати східне прислів’я: «Собака гавкає, вітер відносить, а караван йде». Для сил пітьмы наступив період агонії. А смертельно пораненый звір, як відомо, дуже небезпечний. Але і корисний. Достатньо уважно прочитати статтю Миколи Костянтиновича Реріха «Хвала ворогам», щоб глибше зрозуміти ситуацію і невідворотність як надбань, так і втрат й жертв. Вищезгаданий спадок минулого вже й не має великого значення, тому що тенденції для його зживання по всій Росії намітилися невідворотні. Так само, як і процеси міжнародного єднання, ініціатором яких є Росія. Ці процеси Владика Шамбали сформулював ще у 1953 році. БорисМиколайовия Абрамов («Грані Агні-Йоги»,1953 рік, частина І, стор.240) записав наступне: «Об’єднаю народи країни Моєї в одну дружну вогненну сім’ю гігантського колективу. І буде Країна Моя магнітом планети, що вестиме за собою силою об’єднаних енергій всі народи Землі». Там же, стор. 244: «Моноліт свідомої волі народної – сила непереборна. І лише Моя Країна по праву може гордитися цим досягненням. До цього йде все людство, і об’єднувачем його в Світі буде Країна Нова. Карточними будиночками розсипляться побудови темних. Потужним диханням життя змете. Радість нової ступені світлом заллє серця. Муки народження стихають. Не будемо до майбутнього прикладати мірки минулого. Під знаком новизни неочікуваної потечуть події». Хто виступає проти цього, діє тільки на шкоду, в першу чергу, своїм країнам і народам.
Олена Іванівна Реріх в листі від 17.12.1935 року писала: «Відродження Росії є відродження всього світу. Загибель Росії є загибель всього світу ».
В тому, що і Росія, і світ прямують до відродження навіть у сьогоденних, що здаються іноді безпросвітними умовах, сумнівів у зрячих немає. Але процес зростання свідомості людей, разом з прискоренням всіх інших процесів, дуже відстає. І тому, хоч перемога Сил Світла й Добра невідворотна і неминуча, катастрофи і жертви також. Хоча в деякій мірі їх зменшити є ще мабуть, невеликий шанс. Він поки є у багатьох. Ось тільки чи скористається цим шансом Homo sapiens!
М. Дзюбак, м. Київ, 24.06.2013
Що робити? Це зовсім не легковажне питання люди ставлять собі постійно. До нього звертаються представники кожного покоління. Але в наш час це питання постає і звучить з новою силою. І відповіді на нього не уникнути.
Сьогодні особливо актуальним є вислів: «Що мудрість у людей – то безумство перед Богом».
Якщо замислитись над цим, то підтверджень цим словам знайдеться безліч. В наш час глобалізації — дикої, нелюдської і зажерливої — це особливо добре видно. У впровадженні досягнень науки і техніки більше загроз і руйнування, ніж творення. У економіці спостерігається збільшення обсягів та її зростання. Але це тільки ще більше посилює диспропорції й перекоси економічного розвитку. Кризи стали не лише невідворотніми й неминучими, але й постійними. В соціальній сфері всі «досягнення» ведуть лише до ще більшої диференціації. До повального й безпросвітного зубожіння одних і шаленого й нестримного збагачення інших.
Як наслідок, і гуманітарна сфера не має, та і не може мати нічого іншого в освіті, охороні здоров’я і других складових. Більше того, занепад і деградація все більше посилюються з року в рік. А про мистецтво, культуру і духовність — і говорити не варто. Бо навіть при істинних досягненнях і результатах, які де-не-де все ж існують на фоні загального разпаду і деградації у світі, ситуація просто гнітюча. Чим іще, як не безумством, можна назвати те, що відбувається в країнах Західної Європи, котрі так активно вітають гей-паради, гей-весілля, лесбійське кохання, та й педофілію. Це ж просто незбагненно — там певні групи громадян більше захищають не беззахисних дітей, а педофілів, тобто насильників, місце яким – тільки в ізоляції від суспільства. А суспільства цих країн не дають досі належної відсічі безумству, що наростає.
Стосовно одностатевих шлюбів і тих досягнень в їх просуванні й популяризації в країнах Західної Європи, необхідно б нагадати наступне. І особливо священнослужителям, які беруть на себе сміливість (втім, як і самим країнам) називати себе християнськими. Непогано було б ще раз перечитати Біблію й поміркувати грунтовно над тим, чому і за що Господь знищив вогнем і сіркою Содом и Гоморру. Слава Богу, хоч в православ’ї ще не дійшли до такого, до чого дійшли отці – ієзуїти в своєму відношенні до гомосексуалізму. Одне тільки це явище, яке все більш поширюється, повинно змусити Україну задуматися – а чи потрібна їй Євроінтеграція, і що для народу України, а особливо для дітей та молоді, це дасть? До яких наслідків може призвести? Та й вже привело. Подібне явище стає можливим ще й тому, що частина суспільства займає модну нині позицію. Позицію ніби то не помічати всього негативного, розкладаючого і небезпечного. Раніше вона звучала як «моя хата с краю». Тепер дещо по-іншому: «кожен бачить те, що хоче бачити» — тобто, ось я вважаю правильним поганого не помічати і бачу тільки хороше, а погане мене не стосується. Така позиція і безглузда, і брехлива, і лицемірна, і боягузлива, а часто ще й ознака гордині, не кажучи про те, що егоїстична. Не помічати біди або робити вигляд, що її не помічаєш, обов’язково бідою ж і закінчиться, і в першу чергу для того, хто займає подібну позицію, а також для його близьких.
Або ще одне явище в країнах тієї ж Західної Європи, достатньо знакове — мігранти з країн Африки та Азії. Напруженість, що постійно зростає й посилюється в суспільстві цих країн і, як наслідок, протистояння і зростаюче насилля. Вже сьогодні криваві побоїща і погроми на вулицях багатьох міст Західної Європи – явища масові і постійні. Та й пророцтва древніх мудреців про загибель Західної Європи в кінці темної епохи (Калі–Юги) схоже, збуваються як раз у наш час, саме це і є, мабуть, завершення Армагедону. Можливо, цим пояснюються і недостатні протестні дії здорової в моральному й культурно-духовному сенсі частини суспільства цих країн.
Ліки від невігластва
В сучасному світі чітко прослідковуються дві явно виражені тенденції.
З одного боку – все більше прискорюється та розкручується спіраль впровадження досягнень науки і техніки, практично у всіх царинах діяльності людини й людства. З другого боку – не менше прискорення і розкручування іншої спіралі, яка веде до загрози самознищення не тільки людства, але і його місця існування — тобто самої планети Земля. Широко відомий вислів: «Коли Бог вирішує покарати, то віднімає розум». І те, що сьогодні відбувається з більшістю людства, можна назвати тільки одним словом – безумство.
Олена Іванівна Реріх, геніальний філософ, мислитель і сподвижниця Великого Владики Шамбали Махатми Моріа в листі від 23.09.1937 року писала наступне: «Як розум, не просвітлений вогнями сердця, так і сердце, не підтримане розумом – явища потворні».
Найвеличніший гуманіст, мислитель, філософ, художник, громадський діяч двадцятого століття Микола Костянтинович Реріх, пророчо передбачаючи катастрофу людства, яка насувається, в тридцятих роках минулого століття висунув ідею Пакту Культури і Прапора Миру. У ті роки цей Пакт називали Пактом Реріха на честь імені його автора. Цей Пакт направлений на зберігання культурних і духовних цінностей людства, витворів мистецтва і архітектури, навіть під час воєн і військових дій. Своєрідний «червоний хрест» культури в ім’я Миру у всьому Світі.
Мудрий провидець, автор Пакту, за умови його прийняття країнами світу і людством пропонував шлях спасіння через зміну свідомості людей, її розширення, тобто зростання цієї свідомості. Він закликав до переоцінки цінностей. М. К. Реріх передбачував через покоління глухий кут розвитку механічної і матеріалістичної цивілізації та її невідворотню загибель, як це вже було з попередніми Расами і цивілізаціями Атлантів, а перед ними міліони років тому подібна катастрофа спіткала Расу Лемурійців. Загибель цих Рас і цивілізацій, колись блискучих і володіючих досягненнями вищими, ніж у нашої нинішньої, Арійської Раси і цивілізації її народів, була також викликана їхньою деградацією. Причина як загибелі Лемурійців з Атлантами, так і загрози загибелі нашої, Арійської Раси, на жаль, одна й та ж – бездуховність. Коментувати це твердження немає необхідності. Можна тільки нагадати про те, що цивілізований дикун набагато страшніший і небезпечніший для себе і собі подібних, ніж дикун первісний. Тому що, на відміну від первісного, озброєного палицею, цивілізований розмахує палицею ядерною, не кажучи вже про всі інші «досягнення» цивілізації нинішньої.
Справа в тому, що ми, люди сьогоднішнього світу, тільки через всеохоплююче і дрімуче невігластво ніяк не бажаємо прозріти і, прозрівши нарешті, якщо й не уникнути катастрофи планетарної, то бодай в дуже малій мірі зменшити її. А значить, пом’якшити наслідки цих ударів невідворотньої тепер уже катастрофи. Те, що вона неминуча й невідворотна та у чому, а точніше — в кому причина цих бід, вперше сказано в працях нашої великої співвітчизниці Олени Петрівни Блаватської. Пізніше людство отримало Вчення в працях Олени Іванівни і Миколи Костянтиновича Реріхів. Світ з кінця ХІХ століття і в першій половині ХХ століття отримав необхідне і більш ніж достатнє джерело знань. На жаль, і до сьогодні потрудилися опанувати це джерело небагато хто. Більшість же, в тому числі й вельми вчені (або ті, хто такими себе вважає) представники науки, релігії, філософії, мистецтва та інших сфер діяльності, в кращому випадку щось чули. Як правило, в перекрученому, невірному, видумками та інсинуаціями приправленому вигляді. Якби ж потрудилися не просто погортати, а повивчати і хоч би трошки помислити, віднявши зовсім небагато часу у пива й футболу, телесеріалів, багатогодинних посиденьок за столами та інших вельми «змістовних» і настільки ж «корисних» засобів проведення часу, то можливо, ситуація і у планети, і у людства була б зовсім іншою. Тоді для багатьох стала б зрозумілою відповідь на питання: «хто винуватий?» (зовсім не для пошуку винних, а для усвідомлення своєї ролі). І що іще найбільш важливо – «що робити?»
Тому що при опануванні цих Знань, Знань, які відкриті у «Викритій Ізиді» і «Таємній Доктрині» Олени Петрівни Блаватської та інших її працях; у «Вченні Храма» Франчіа Ла Дью, в «Агні- Йозі» або «Живій Етиці» Олени Іванівни Реріх та багатьох інших її працях і працях Миколи Костянтиновича Реріха (а це десятки вже виданих томів). Також уже видані більше двадцяти томів «Граней Агні-Йоги» Бориса Миколайовича Абрамова – послідовника і учня Олени Іванівни та Миколи Костянтиновича Реріхів. Після вивчення перелічених праць відповіді на поставлені питання приходять неначе самі по собі. Відповіді ці може отримати як сивочолий академік, так і студент, все залежить від допитливості, працелюбства, працездатності, спрямованості до пошуку цих відповідей і стану зашореності.
Дуже хорошими і доступними для освоєння Вчення є роботи Лариси Петрівни Дмитрієвої. Це прекрасний «підготовчий клас» до Школи Вчення, тобто для освоєння робіт Блаватської, Франчіа Ла Дью, сім’ї Реріхів, Абрамова. Якщо почати з трьохтомника Лариси Петрівни Дмитрієвої «Думалка» і потім проштудіювати трьохтомник «Таємна Доктрина Олени Блаватської в деяких поняттях і символах», а далі семитомник «Посланець Вранішньої Зірки Христос і його Вчення в світлі Вчення Шамбали», до того ж уважно ознайомитися з кіноескізами Лариси Петрівни Дмитрієвої, то дуже багато що стане зрозумілим. Наклади вже виданих книг налічують сотні тисяч і перекладені з російської на українську, болгарську, німецьку та англійську мови, кількість випущених CD и DVD дисків з кіноескізами Л. П. Дмитрієвої скоріш за все перевищить наклади виданих книг з урахуванням розповсюдження дисків через Інтернет. Тому засвоїти і осягнути Вчення глибше, після вивчення робіт Л. П. Дмитрієвої, буде набагато реальніше.
Необхідно відмітити одну особливість. Яку б сферу діяльності людства в ім’я розвитку і творення ми не взяли: економічну чи соціальну, наукову чи гуманітарну, сферу мистецтва й культури чи духовності – в кінцевому підсумку ми все одно прийдемо до єдиного результату. Але тільки за умови об’єднання зусиль і співробітництва, повної взаємності, справжнього партнерства і взаємодопомоги можливе його досягнення. І це природно, бо в усіх без винятку сферах головним – і метою, і засобом її досягнення – є людина. Тому в наш час намагатися вирішити проблеми економіки та її оздоровлення (як, між іншим, і будь–які інші), не вирішивши проблеми розширення (або зростання) людської свідомості – справа абсолютно безнадійна. Тому що тільки через невігластво, в досужих просторікуваннях можуть говорити про те, що буцімто, світ завжди був таким, і завжди зло воювало проти добра, а пітьма проти світла; що світ завжди поділявся на багатих і бідних і т. д. Так можуть сьогодні міркувати тільки невігласи, до числа яких можна віднести і войовничих атеїстів, і переконаних дарвіністів, і догматично мислячих матеріалістів на одному полюсі, і релігійних фанатиків і сектантів всіх мастей — на другому.
Нове – добре забуте старе
Нехай читач не подумає, що автор цих рядків проти впровадження досягнень науки і техніки, як і прогресу взагалі. Як раз навпаки. Та сам по собі прогрес і не може бути виною або ж причиною наших бід. Все залежить від свідомості людини і людства. Саме воно, затемнене невіглаством, і спрямовує і використовує всі досягнення на розбрат, протистояння і ворожнечу, одним словом — на зло. З перемогою Сил Світла прогрес людства як раз прискориться багаторазово, тому що тільки в єднанні сила. В братстві і общині, співробітництві й співтворчості для і в ім’я блага, а не в дикій, хижацькій, взаємознищувальній глобалізації та конкуренції. Хоча вона інколи і дає ілюзію руху вперед. Тільки до чого? Чи не до глобального і загального краху?!
Дуже характерним в діяльності, а значить і в мисленні людства, є відношення до тих, кого воно, це саме людство, нібито шанує. Всі без вийнятку Вчителі людства і проповідували, і сповідували єднання, а не розбрат, добро, а не зло, світло, а не пітьму, і т. д. Лао-Цзи і Конфуцій, Рама, Крішна, Гаутама Будда, Зороастр, Озіріс, Ізида, Гор, Орфей, Піфагор, Платон, Гайавата, Мойсей, Соломон, Ісус Христос, Аполоній Тіанський, Оріген, Магомет, Святий Франциск Асізський і Святий Сергій Радонезький – всіх не порахувати. Це завдяки їхнім працям (на жаль, частіше всього більшістю неправильно зрозумілими або викривленими) і подвигам (вони всі в першу чергу були великими подвижниками) моляться в церквах і мечетях, синагогах і пагодах, молитовних домах та інших місцях. Молятся, взявши за основу поклоніння, та й тільки. Безумовно, молитва важлива і молитва потрібна, але ж одними молитвами, навіть найщирішими, нічого не змінити. Необхідна дія. Не до поклоніння звали нас названі і неназвані Вчителі людства, та й не потрібне їм наше поклоніння, а до наслідування. Трудитись так, як трудились вони. А коли труд возвищується до стану молитви, тоді він стає світлим і творчим на загальне благо всього людства. Жити так, як жили вони. Без гордині і зажерливості, насилля, лицемірства і брехні. Тільки наслідування, а не його видимість, в житті кожного дня і кожної години може бути нашим справжнім почитанням великих імен та істинною молитвою.
Пізніше була плеяда видатних і світлих людей, таких як Томас Мор (ХV століття), Томмазо Кампанелла (ХVI століття), Сен-Симон, Фурьє, Роберт Оуен (ХVIII століття) та інші, котрі в своїх працях так само, як і Вчителі, висували ідеї єдності і братства людей на Землі. Але їх не зрозуміли і, на жаль, «удостоїли» звання соціалістів–утопістів, а саму «Утопію» Томаса Мора – місцем, якого немає. Звісно, до такого висновку прийшли тому, що названі соціалісти шляхи досягнення єдності і братства вибирали утопічні (нереальні) за оцінками багатьох сучасників і тих, хто прийшов після них. Також тому, що утопічними (для багатьох) були самі ідеї, які вони проповідували. Але більшість людства, якщо й замислювалась над тим, чому в черговий раз вихлюпнули з водою й немовля (одвічну мрію та ідею про єдність і братство людей), то, схоже, не надали цьому належного значення. А справа була як раз в тому, що свідомість людства того часу сильно відставала від сприйняття висунутих ідей.
Дуже погано, що, судячи з ситуації на планеті, керівники держав і урядів страшенно далекі від Вчення, а багато хто, мабуть, і не чув про нього. Із засобів масової інформації ми знаємо, що регулярно збираються самміти і великої вісімки держав, і ще більшої двадцятки. Проходять також інші міжнародні континентальні і міжконтинентальні форуми. Вони розглядають різноманітні питання, мабуть, важливі і потрібні. Але найголовніші так і не розглядалися жодного разу. Кому, як не таким міжнародним організаціям, як ООН і ЮНЕСКО, сьогодні необхідно бити у всі дзвони про те, що насилля і тероризм психічний довів до повального безумства людство. А разом із цим і до загрози краху життя планети. Проблеми думок і мислення людства, його свідомості і насилля над свідомістю повинні бути поставлені на чолі — як головна і основна причина всіх бід, що несе повальний психічний і психологічний терор та тероризм для всіх людей планети. В першу чергу – для вивчення і усунення цієї причини.
Письменник і мислитель, поет, філософ і громадський діяч Лариса Петрівна Дмитрієва вперше у новітній історії, як представник Реріховського руху, виступила з пропозицією вирішення цієї проблеми на Міжнародному форумі ЮНЕСКО, який відбувся 16 травня 1998 року в Кишиневі (Молдова). Але її голос для можновладців поки що залишається гласом вопіющого в пустелі. І тому керівники держав і урядів досі продовжують бути глухими і сліпими щодо цієї проблеми.
А Христос, як відомо, сказав: «…Якщо сліпий веде сліпого, то обидва упадуть в яму». (Євангеліє від Матфея, гл.15, ст. 14) Тому, що це саме так, доказів та ілюстрацій безліч. Ось приклад таких ілюстрацій: чим більше палахкотить і безумствує планета, тим більше зростає кількість різноманітних фільмів жахів і насилля, боєвиків і т. д., а також, як правило, абсолютно пустих розважальних та інших шоу-програм, фестивалів і т. і. Дуже доречно тут буде навести слова Великого Владики Шамбали Майтрейї Моріа, які більш ніж красномовно характеризують сьогоднішній бенкет під час чуми: «Ви правильно розумієте, що не може бути веселощів, коли Земля вопіє від лиха. Де голод, там не може бути пересичення. Які ж танці можуть бути перед лицем убивств? Істинно говорю – непристойні веселощі в дні лихоліть». (Запис О. І. Реріх від 15.01.1939 року). Примітно те, що перед загибеллю Атлантиди біля 850 тисяч років тому її населення вело себе точнісінько так само, як і ми сьогодні. Підтвердження цим словам бажаючі знайдуть на сторінках Вчення, Джерела вказані вище.
Знання – сила
Заголовок цієї публікації обраний не випадково. Для вирішення проблеми, самим же людством створеної за багато тисячоліть, зараз головним, як ніколи, залишається – пізнати. Пізнати шлях до істини. Джерела, котрі можуть допомогти, вказані, автори названі. Залишається, згідно заповітам Махатми Леніна, «Учитись, учитись і учитись!», і тільки тим, хто переміг власне невігластво, труди складні і нелегкі принесуть користь. А вона в першу чергу в тому, щоб принести звільнення від вікових пут і порятунок людства на многії віки. Іншого не дано. Тільки той, хто осягне, той усвідомить, що альтернативи цьому немає, адже давно відомо: «Знання – сила».
А невігластво полягає в тому, що люди не бажають осягнути і усвідомити, а усвідомивши, зрозуміти нарешті, що всі їхні біди ними ж самими і створюються, і корінь зла або причина — в їхньому мисленні, в його якості, бо слова і дії – це вже наслідки. І тому, не розширивши свідомість, не змінити якість мислення, а отже, і життя. А значить, так і продовжувати, не зрозумівши причин, намагатися боротись із наслідками, зрештою, абсолютно безуспішно. Тому що війни і тероризм, технологічні, екологічні, економічні і всілякі інші проблеми та біди на Землі породжені людиною і людством і ними ж можуть бути усунені. Але для такого усунення необхідна усвідомлена воля, колективна воля людства, без проявлення якої не розірвати порочне коло. Коло, яке сьогодні здається безкінечним і безпросвітним більшості людей. Люди в абсолютній більшості своїй навіть не здогадуються, якою гігантською силою володіє енергія людської думки. І ця сила може як руйнувати, так і творити, в залежності від того, куди і як спрямована її енергія. Навіть зараз, коли численні процеси деградації на Землі стали невідворотними, консолідація сил доброї волі може подіяти. Для консолідації такої колективної волі необхідним є не просто зростання свідомості, потрібний її вибух. А вибухи, як відомо, без жертв не бувають.
Питання тепер у ціні, яку прийдеться заплатити людству. А вона, скоріш за все, буде величезною та страшною. І є ще хоч якийсь час для надбання рятівних знань. Для тих, хто ще в змозі їх осягнути. Вже давно не секрет пророцтва та передбачення древніх мудреців, та й сучасних. Достатньо назвати два імені. Біля п’яти тисяч років тому жив у Індії Маркандея, а у США до 1945 року жив Едгар Кейсі. Їх пророцтва, широко повідомлені у ХІХ та ХХ століттях, вже збуваються, також як і інші, котрі бажаючий зможе знайти на сторінках Вчення. Згідно з цими пророцтвами, доля деяких країн Західної Європи та США у найближчому майбутньому буде сумною. Але таку долю народи цих країн уготували собі самі. А для тих, хто дуже прагне до цих країн, доречно нагадати слова Іісуса Христа: «…залиште мертвим ховати своїх мерців» (Матф.8:19-23).
Вже називались «Грані Агні-Йоги» Бориса Миколайовича Абрамова. У томі за 1953 рік, частина ІІ, стор. 374, Владика Шамбали говорить: «Навіть і катастрофу можливо було уникнути, якби люди схаменулись вчасно. Можливо все, «якби»… Ось у цьому «якби» вільної волі людини і приховується її загибель. Ми Отримали перемогу, але люди мусять самі, добровільно, повернутися до шляху людського. Шлях «атомний» не є шлях людський. Втрачені шляхи духу. Дух треба розбудити. Катастрофу може викликати невідповідність енергій, що надходять, з вогнями людськими. Неузгодженість викликає вибух. Але вже у планетному масштабі, тому що могутність просторового вогню посилюється. Авжеж, вогонь переможе, але залежить від людей, щоб перемога не була над цвинтарем всепланетним. Багато може загинути. Але не вірять, тому й глухі. Не вірять ні в що. Важко попереджати сліпих та глухих, якщо навіть зрячі демонструють упертість. Останнє попередження буде Дане у формі доступній, і свобода вибору буде забезпечена. Воля народів вирішить долю людства. Тільки вони зможуть одягти намордник на хижаків. Час захватів сплив. Основа Нового Світу – співпраця всіх у всьому. Приречене усе і усі – хто проти. Грізний час.»
Відродження
На щастя, вже прозрівають деякі кращі представники людства, і їх на Землі стає все більше. Особливе місце в цій тенденції займає Росія. Нова Країна, Люба Країна – так називає Росію Великий Владика Шамбали Махатма Моріа. Та й по тим тенденціям останніх десяти років развитку Росії, її прогресу, пробудження і відродження не побачить лише сліпий або русофоб. Останні лише більше звіріють у своїй лютій до неї ненависті. А може бути, також і в безсилій злобі й заздрості. Інакше для чого всіляко акцентувати увагу і перебільшувати ті не зжиті поки що явища деградації суспільства і його моралі. Але це лише наслідки минулого, і за одне покоління цого не позбавитись. І все ж цей спадок буде зжитий , в тому числі, і дякуючи, і всупереч всім ворогам та їх злостивості.
Тут доречно згадати східне прислів’я: «Собака гавкає, вітер відносить, а караван йде». Для сил пітьмы наступив період агонії. А смертельно пораненый звір, як відомо, дуже небезпечний. Але і корисний. Достатньо уважно прочитати статтю Миколи Костянтиновича Реріха «Хвала ворогам», щоб глибше зрозуміти ситуацію і невідворотність як надбань, так і втрат й жертв. Вищезгаданий спадок минулого вже й не має великого значення, тому що тенденції для його зживання по всій Росії намітилися невідворотні. Так само, як і процеси міжнародного єднання, ініціатором яких є Росія. Ці процеси Владика Шамбали сформулював ще у 1953 році. БорисМиколайовия Абрамов («Грані Агні-Йоги»,1953 рік, частина І, стор.240) записав наступне: «Об’єднаю народи країни Моєї в одну дружну вогненну сім’ю гігантського колективу. І буде Країна Моя магнітом планети, що вестиме за собою силою об’єднаних енергій всі народи Землі». Там же, стор. 244: «Моноліт свідомої волі народної – сила непереборна. І лише Моя Країна по праву може гордитися цим досягненням. До цього йде все людство, і об’єднувачем його в Світі буде Країна Нова. Карточними будиночками розсипляться побудови темних. Потужним диханням життя змете. Радість нової ступені світлом заллє серця. Муки народження стихають. Не будемо до майбутнього прикладати мірки минулого. Під знаком новизни неочікуваної потечуть події». Хто виступає проти цього, діє тільки на шкоду, в першу чергу, своїм країнам і народам.
Олена Іванівна Реріх в листі від 17.12.1935 року писала: «Відродження Росії є відродження всього світу. Загибель Росії є загибель всього світу ».
В тому, що і Росія, і світ прямують до відродження навіть у сьогоденних, що здаються іноді безпросвітними умовах, сумнівів у зрячих немає. Але процес зростання свідомості людей, разом з прискоренням всіх інших процесів, дуже відстає. І тому, хоч перемога Сил Світла й Добра невідворотна і неминуча, катастрофи і жертви також. Хоча в деякій мірі їх зменшити є ще мабуть, невеликий шанс. Він поки є у багатьох. Ось тільки чи скористається цим шансом Homo sapiens!
М. Дзюбак, м. Київ, 24.06.2013
Центр культури ім. М. Реріха
© Всі права захищені
