Усього триста – чотириста років тому світоустрій в християнському світі уявлявся як пласка Земля, котра тримається на слонах, а слони, в свою чергу, на черепахах або китах, які плавають посеред океану. Земля – центр Всесвіту, і навколо неї крутиться Сонце, а зірки прибиті до небосхилу і поливаються водою, щоб уникнути пожежі. У таке вірили, а хто сумнівався і відкрито заявляв про це, того чекала анафема або суд «святої» інквізиції.

А трохи більше ніж півстоліття тому кібернетику та генетику вважали лженауками і називали продажними дівками буржуазного імперіалізму. І в це теж вірили.

І сьогодні вірять у те, що людина веде родовід від мавпи і живе лише один раз, а помирає остаточно і назавжди, відходячи в рай чи в пекло. Де або вічно перебуває у неробстві серед ангелів і райських птахів, або так само назавжди приречена варитися в котлах зі смолою і нікого, крім чортів і таких, як сама, грішників, більше не бачити. Або вірять у те, що можна переповнятися пихою та зажерливістю, творити блуд, заздрити, догоджати череву, гніватися і лінуватися, грабувати і вбивати, гвалтувати і красти, а потім покаятися, сповідатися і причаститися, і відпустяться тебі всі гріхи, і — ніяких наслідків. І в це теж вірять.

Пройде зовсім небагато часу, і навіть діти будуть дивуватися тому, що в подібне вірили дорослі дяді й тьоті, дідусі й бабусі, навіть дуже вчені. Тут до речі пригадати слова, які приписують Наполеону Бонапарту: «Всі скаржаться на нестачу пам’яті, і ніхто — на нестачу розуму».

Люди можуть і повинні вірити, от тільки віра повинна спиратися на здоровий глузд, а той в свою чергу на знання, а знання – на науку.

Один з Найвеличніших Вчителів людства, який жив за шість століть до Ісуса Христа, Гаутама Будда говорив: «Невігластво – найбільший злочин, від нього усі біди людства». А слова генія українського народу Григорія Савича Сковороди «дурень не той, хто не знає, а той, хто знати не хоче» — влучна до слів Будди ілюстрація.

На найскладніші питання щодо основ життя людини, її ролі в цьому житті й місці відповіді дані давно. Дані в напрочуд доступній формі, наскільки просто, настільки й геніально. І дані вони, і несуть в собі Мудрість тисячоліть, що увібрала в себе синтез науки, філософії та релігії. Ці відповіді першою у своїх працях у ХІХ сторіччі дала Олена Петрівна Блаватська, у сторіччі ХХ – Олена Іванівна та Микола Костянтинович Реріхи. Серед цих відповідей є такі, які науково пояснюють, чи існує розумне життя не тільки у Всесвіті, а й у нашій Сонячній Системі. Так само як і відповіді на запитання: звідки людина приходить у цей світ та куди і як йде з нього, і живе на Землі один раз чи багато.

І на всі питання життя Землі й на Землі, Космосу або Всесвіту, і найдрібнішої часточки до атома включно, їх взаємозв’язку і взаємозалежності є відповіді. Є, тому що в уже виданих працях (а це двадцять томів) Бориса Миколайовича Абрамова знаходимо відповіді на всі запитання сучасного людства про основи життя людини, Землі та всієї нашої Сонячної системи. А приймав ці Знання Борис Миколайович Абрамов від Великих Вчителів людства, які очолюють Ієрархію Світла на нашій планеті. Вони є продовженням та свого роду коментарями до праць його великих попередників Олени Петрівни Блаватської та Олени Іванівни і Миколи Костянтиновича Реріхів. Реріхи були його Вчителями. І саме цим можна пояснити те, що викладення цього синтезу Мудрості таке, що осягнути багато чого за наявності допитливості, працелюбності й цілеспрямованості може практично кожен. Це нове, досі невідоме знання, не кажучи вже про його практичність та дуже гостру необхідність в щоденному застосуванні того, що написано, усвідомлюється у випадку належної асиміляції прочитаного. З однаковим успіхом для кожного в «Гранях Агні-Йоги» дано все необхідне і достатнє і для молодої (навіть юної) людини, і для сивочолого вченого чи практика, який немало пізнав і побачив на своєму віку. Незалежно від роду діяльності або соціального статусу.

Спробувати переказати, про що «Грані Агні-Йоги», просто неможливо. Але вони про життя, для життя і в ім’я життя. І в цих томах не тільки і не стільки теорія, скільки практичне керівництвово до дій, в ім’я і для блага всіх і кожного, в тому числі і для особистого.

Завершується час Великого Відбору. Відокремлюються зерна від плевел і вівці від козлищ, як і Учив Христос. І є ще шанс у багатьох в ці останні, думається, дуже небагаточисленні роки змінити саме себе на краще. А це можливо тільки при умові розширення (або зростання) особистої свідомості. Дороговказом на цій дуже непростій, нелегкій і безкінечній дорозі є робота, виконана для нас Борисом Миколайовичом Абрамовим. Щоб здійснити таку роботу, необхідно було здійснити трудовой подвиг.

«Грані Агні Йоги» — єдиний в своєму роді труд, і другого такого немає, та мабуть, і бути не може, а скоріш за все другий і не потрібен. В ньому викладено те, без опанування чого зрозуміти ми не зможемо головного. Особливо про роль, значення та місію Нової або ж Улюбленої Країни Великого Владики Шамбали, про Велику Росію. Тут доречно навести слова Матері Агні-Йоги (Вчення Живої Этики) Олени Іванівни Реріх, яка називала Бориса Миколайовича Абрамова своїм сином. З листа від 17.12.1935 року: «Відродження Росії є відродження всього світу. Загибель Росії є загибель всього світу». Було б добре, щоб хоч біля останньої межі не тільки окремі люди, але народи і держави усвідомили, нарешті, цю Істину. А усвідомивши, зробили правильні висновки й вибір. Адже історія вчить, що нічому не вчить. Ще за часів Олександра Невського було сказано: «Хто з мечем до нас прийде, від меча й загине. На тому стояла, стоїть і буде стояти земля Руська!».

А для тих, хто й сьогодні захлинається власною жовчею і злобою проти Росії і проти багатостраждального народу Росії, не зайве нагадати вислів: «Бог покарати захоче – розум відніме».

І в канун дня пам’яті (Борис Миколайович Абрамов помер 5 вересня 1972 року ) ми повинні схилити голови на знак визнання, вдячності і вшанування перед подвигом життя великого руського витязя, який наблизив день відродження і порятунку своєї Батьківщини і всього людства.

Дуже жаль, що не видаються хоча б невеликим накладом «Грані Агні Йоги» в Україні. Але, думається, це – поки що.

М. Дзюбак, м. Київ, 05.09.2013 р