Написана і видана у двох частинах (книгах) «Думалка» — 3. Той третій том, про вихід якого вже було написано і якого з таким нетерпінням чекали. Це чудовий вінець у тритомній архітектурі і те, що він написаний у двох частинах, а по суті в двох окремих книгах (навіть назви різні, частина перша — «Армагедон» і частина друга — «Квіти Лаколіони») як завжди, і задумано і виконано автором просто вище усіх і всіляких очікувань. Навіть тих, хто роботи Л.П. Дмитрієвої добре знає, і завжди чекає щось дуже глибоке і сокровенне, і разом з тим актуальне і необхідне, як ковток води під час літньої спеки.

Та й назва говорить сама за себе. Перша частина «Армагедон». Сьогодні для дуже багатьох воно на слуху. Але далеко не усі розуміють, що воно означає. Лариса Петрівна розкриває це поняття, як і всю тему, настільки багатогранно, блискуче і разом з тим доступно і просто. При всій насиченості і як завжди широкій енциклопедичності, яку вона демонструє у всіх своїх роботах. Але тут автор перевершила саму себе. Перевершила, але звичайно ж, не вичерпала. І від розуміння і відчуття цього стає радісніше і світліше на серці.

Дуже чудово і майстерно побудована сама книга. Настільки органічно і гармонійно поєднуються і основний текст, і зноски та репродукції, і фотографії, особливо як доповнення до воістину золотих розсипів мудрості слів Владики Шамбали, Махатми Майтрейї Моріа, його найвідданіших і найвірніших співробітників Олени Іванівни та Миколи Костянтиновича Реріхів, а також Махатми, Великого Вчителя Іларіона. Складається враження, що це єдиний моноліт, тільки показаний у різних подіях і проявах. Ці події прямо чи завуальовано напророчені Великими Вчителями людства, мудрецями Шамбали тисячі років тому.

І що особливо на думку автора цих рядків неперевершено, так це те, що дано у другій частині третього тому «Квіти Лаколіони», це не тільки гімн Світлу, Любові, Творенню і Красі як основам Світобудови, а й конкретна спроба показати життя людства Землі через тисячоліття. І ця спроба вдалася. Це не якісь фентезі, яких сьогодні хоч греблю гати, на усі смаки, якщо про них тут взагалі доречно згадувати. Тріумф Сил Світла не тільки стверджується і є апофеозом цієї частини. Тут розгорнуто чудове полотно нашого майбутнього. Того майбутнього, про яке мріє багато хто. А багато хто навіть мріяти не сміють. Але це поки що. Завдяки працям Лариси Петрівни тих, хто здатний мріяти, стане більше, а серед них з’являться ті, які почнуть діяти.

І ще одна особливість, але це вже всього тритомника у чотирьох книгах під загальною назвою «Думалка». Нагадаю, що перший і другий томи видані російською і українською мовами у Києві. Готується до видання третій том (у двох частинах) українською мовою, а пізніше, можливо, буде і російськомовне видання. Так от, особливість ця полягає у тому, що ці книги дуже корисні і цілком підйомні (зрозумілі) і для дітей, і для молоді, і для зрілого віку, і для літніх людей. Кожен візьме з них стільки, скільки зможе. Але при бажанні візьме обов’язково, і при кожному повторному прочитанні буде брати все більше. Не має значення -учень школи або академік. Звичайно, можуть бути і такі, що не візьмуть нічого. Але ці праці не для них і присвячуються, природно, не їм.

В черговий раз хочеться схилити голову перед автором у низькому поклоні поваги, шанування і подяки за подвижницьку працю. Хочеться цю творчість назвати великою міссією, яку Лариса Петрівна несе незрівнянно, а нинішні, і особливо майбутні покоління, гідно її оцінять

Микола Дзюбак, м. Київ.