Про першу книжку Лариси Дмитрієвої з серії «Думалка» (вона має назву «Вісники Світла») читачі вже знають. На перший погляд, ця книжка ніби ніяк не пов’язана з другою книжкою цієї серії, яка називається «Царський Політ». Але це тільки на перший погляд. Якщо ж говорити про глибинну основу книжки, то сумніву щонайменшого немає в тому, що це висвітлення автором різних граней одного й того ж наріжного каменя. Каменя, який може бути перетвореним у діамант найчистішої води і безмежних розмірів, або ж у купу пилу й бруду, також безмежну. Усе залежить від того, як людина збереже і розвине у собі найбільше і найчистіше надбання, або спаплюжить і, врешті решт, втратить його. Надбання це – спадщина творця, та іскра Божа, яка, власне, і робить людину Людиною у разі її розвитку і незгасимості.

Тема Добра і зла розглядається вже у іншій площині та історичному вимірі. Автор Лариса Дмитрієва окремі фрагменти майстерно нанизує на єдину нить у надзвичайно коштовне та вишукане намисто. З сюжету книжки цілком можливо простежити та усвідомити як еволюцію, так і інволюцію (деградацію) людини і людства. Причинно-наслідкові зв’язки цього процесу. Разом з тим, вдало показані і новітні технічні та технологічні досягнення. Сміливо спрогнозовані деякі майбутні прориви науки.

Обом книжкам притаманна життєстверджуюча сила любові як антитеза усього потворного, недосконалого, брутального і злого. Матеріал подано таким чином і у такому стилі, що цікаво і корисно для опанування дітям, юнацтву і дорослим. Незалежно від рівня освіти та розвитку. Тому кожен візьме згідно свого власного особистого рівня. Але візьме обов’язково, бо є, багато чого є, для того, щоб взяти будь-якій особистості, віку та соціального статусу.

Але якщо у першій книжці більш рельєфно показані елементи загальних основ і світоустрою, і людини, то у другій, яка написана також у вигляді новел, що нагадують притчі, є певні акценти. І це при такому ж за рівнем, смаком і професіоналізмом дизайні і гармонії. Але тема стрижневого, наріжного значення у житті людини і людства таких складових, як Подвиг, Любов і Краса, особливо об’ємно і рельєфно, і дуже вдало розкрита автором.

Якщо третя «Думалка», яку з нетерпінням чекає аудиторія читачів, буде такого ж рівня перлиною (чи діамантом), а у мене в цьому переконаність абсолютна, то без перебільшення можна буде сказати, що ці три книжки є необхідною абеткою життя. Справа буде тільки у її опануванні. Тому що найкраща, найскладніша та найважча школа – це саме життя. Але треба зауважити, що уникнути, або якось оминути цю школу нікому не вдалось, та і не вдасться. Тому будь-кому зрозуміло, що не опанувавши абетку, інші книжки цієї школи не прочитаєш.

Дякуючи Богові, є автор – Лариса Дмитрієва і у неї, вже на сьогодні, без перебільшення, величезна творча спадщина, фактично ціла бібліотека. В першу чергу це ті книжки, які так щиро і доступно нам викладають цю абетку.

Кращої і більш глибокої та переконливої аргументації, як коментаря до відомого вислову геніального Вчителя людства Миколи Костянтиновича Реріха – «Усвідомлення краси врятує світ» — мені зустріти не довелось. І найголовніший акцент саме у слові Усвідомлення. До Дмитрієвої з її сучасників цю тему так майстерно не розкривав ніхто.

Микола Дзюбак, м. Киї