16 серпня 1902 року в селі Окулівка Новгородської губернії народився Юрій Миколайович Реріх. Багато що у його житті, напевно, було визначено. І головне – його місія. Сім’я, у котрій він народився, предки як по батьківській, так і по материнській лініях — вже це, м’яко кажучи, багато до чого зобов’язувало. Достатньо сказати, що його батько, Микола Костянтинович Реріх, рід свій веде від Рюриків. Один з його предків був шведським генералом і у свій час перейшов на службу до царя Петра І. Так його другою вітчизною і стала Росія. По материнській лінії, в дівочості Шапошнікової Олени Іванівни, також були люди світового визнання. Прапрадідом Олени Іванівни був великий російський полководець Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов, переможець Наполеона у Вітчизняній війні 1812 року. Геніальний російський композитор Мусоргський був її дядьком.

З ранніх років, дякуючи вихованню батьків, Юрій Миколайович почав опановувати багато чого у науці та мистецтві, культурі і духовності. Особливу роль грала у цьому мати, що мала тонку чутливість, вишуканий смак, талант педагога. У ранньому дитинстві і підлітком Юрій Миколайович разом з батьками і молодшим братом Святославом Миколайовичем багато подорожував Європейською частиною Росії і Карелії, що пізніше у його подальшому житті і йому дуже згодилось.

Талановита людина – талановита у всьому, стверджує прислів’я. Тим більше геніальна. Юнаком Юрій Миколайович непогано малював. Його роботи (полотна, гравюри, ескізи) були дуже самобутніми, але на відміну від великих батька і брата – геніальних художників, він обрав шлях інший.

За збігом обставин сім’я опинилась за межами вітчизни під час революції і з ранньої юності Юрій Миколайович жив і здобував освіту у Франції і США. Дуже рано у ньому розкрились здібності до мов і до культури Сходу, що вочевидь і визначило його подальше життя.

Він став видатним знавцем Сходу (індонолог, тибетолог, монголознавець і т. ін.). Оволодів тридцятьма мовами, як майже усіма європейськими, так і східними серед котрих найрідкісніші. Пізніше він стане незамінним у дослідженнях Тибету, Монголії, деяких провінцій Китаю, Індії, Маньчжурії, США.

Дуже рано, практично зразу після закінчення навчання, у двадцять один рік він став опорою у справах сім’ї, батька і матері. Біографія цієї людини як і географія його життя (а у випадку з ним ці два поняття нероздільні), унікальні, як і його творчий спадок, як і він сам. Не багатьом з геніїв людства вдалось так поєднати обдарованість і простоту, скромність, надійність, відданість, працелюбність і працездатність, єдність і різноманітність.

Підтвердженням більш ніж красномовним може слугувати хоча б виданий тибетсько-монгольсько-англо-російський словник, багатотомник, який раніше не існував. І це не єдина з його праць, що по праву визначені як титанічні. Багато робіт та досліджень ним відпрацьованих у галузі краєзнавства, мінералогії, рослинництва, орнітології та ін. Працюючи у Індії і Європі, США і Радянському Союзі, Монголії та Китаї він усі свої знання і сили віддавав головному – служінню людству. Залишаючись невтомним трудівником, вченим, дослідником, фахівцем у багатьох галузях, він був опорою сім’ї. чуйним, ніжним і люблячим сином для його великих батьків, найближчим другом для молодшого брата і просто чудовою людиною для усіх, хто мав щастя його знати, з ним працювати або хоча б спілкуватись.

Такими, як Юрій Миколайович Реріх, еволюція людства рухається. І якщо світ просунувся шляхом взаєморозуміння, зближення культур і народів, то у цьому немала доля заслуг і таких зірок першої величини. Такою стала зірка, що спалахнула і буде довго усім нам світити і ім’я цієї зірки – Юрій Миколайович Реріх.

Микола Дзюбак, м. Київ