Свого часу Ф.М. Достоєвський вимовив фразу, що стала крилатою, — «краса врятує світ». А.П. Чехов конкретизував цей вислів стосовно людини, її якостей. В людині все повинно бути красивим – і лице, і одяг, і душа, і думки.

Навіть звичайний обиватель, свідомо чи ні, прагне краси – красивого житла, відносин, предметів вжитку. Але істинна краса – це перш за все, гармонія. В кольорі, звуках, формі, пахощах, в смаку. І навпаки – зазвичай дисгармонійне – далеке від досконалості і з красою поняття несумісне. Тепер ми вийдемо на наступний етап міркувань, в першу чергу – на визначення цих категорій і їх оцінку. Тобто, що таке краса, а що, навпаки, бридке. Скільки людей – стільки й думок з цього приводу. Як уникнути пустопорожніх, непотрібних розмов?

Як я собі уявляю, тільки одне в цьому випадку може бути критерієм – істина. Одна істина (їх у принципі не може бути більше). Існують цінності скороминущі і вічні, ті, що несуть світло, добро і творення, зміцнюють дух, очищають душу, формують морально-етичний стрижень особистості. Але наш час – час маніпулятивних технологій, зомбування і спустошення свідомості людей всіма можливими методами (в першу чергу – через ЗМІ). Час психічного насильства над свідомістю людей, про суть якого переважна більшість людства не має жодного уявлення і навіть не здогадується, що це таке. Що ж можна протиставити цьому і як відрізнити істинну красу від псевдокраси?

Існує єдиний спосіб. Набуття знань. Знань, які дозволять вийти на шлях істини і не впасти у прірву депресії, смутку і сумнівів. Знань, котрі дозволять набути сили, впевненості, вистояти і перемогти за будь-яких умов і випробувань. Навіть у повній самотності – коли покинули, зрадили, відвернулись усі, в тому числі й дуже близькі люди. Іноді трапляється й таке. Ці знання існують, однак досі мало хто може сказати, що долучився до них.

Саме їх відсутність є головною причиною всіх бід і страждань людства. Часто – неусвідомлених причин і наслідків, створених самою людиною. Варто наголосити: не просто краса врятує світ, а усвідомлення краси його врятує. Це уточнення належить найвеличнішому з людей – Миколі Костянтиновичу Реріху. Він ще й таке сказав: «Невігластво – найбільший злочин на землі». Ці слова звучать рефреном і стукають у серця людей. Людей, задля яких жив, творив, страждав і котрих любив Микола Костянтинович. Але найважливіше, найголовніше — те, що він залишив у своїх роботах ті величезні за обсягом, бездонні за глибиною знання, на осягнення яких піде багато часу і розумової праці. Але ці затрати окупляться сторицею. Тих, хто може це підтвердити, не так вже й мало, хоча від загальної кількості населення це лише крапля в морі. Стосовно України – думаю, це сотні, можливо навіть тисячі, нехай лічені, дуже нечисленні, але все ж тисячі людей. Звичайно, це мало, якщо зважати на велику роз’єднаність людей у сучасних умовах. Але, на щастя, ситуація змінюється, і змінюється на краще. Великий Вчитель передбачав і передрікав це.

Народився Микола Костянтинович Реріх 9 жовтня 1874 року в Росії. Але був воістину громадянином світу. Він залишив по собі незбагненно багато. Та, мабуть, і не можна звичною мірою виміряти такого титана і створене ним.

Нагадаю, що до України він мав безпосередній стосунок. Досить лише згадати декотрі з його полотен: «Похід Ігоря», «Ярослав Мудрий», «Борис і Гліб», До того ж, його мозаїки «Покрова Богородиці» і «Спас нерукотворний», якими прикрашені храм в Пархомівці Володарського району Київської області, Троїцька церква в Почаївській лаврі на Тернопільщині, і сьогодні випромінюють світло життя й чистоти, мудрості й досконалості, любові й краси. Сьогодні вже широко відомо, що ми маємо стародавню історію та індо-європейські корені. Отже, не випадково, що давньоіндійський санскрит і наша мова мають багато дуже схожих, а іноді навіть однакових слів. Не випадково й те, що в заголовок цієї публікації поставлене слово, в котре повинна вкладатись вся любов, шана, поклоніння і відданість, на які тільки здатна справжня людина. Бо поняття найдорожчого вчителя, Вчителя життя, в стародавній і в сучасній Індії передавалось саме цим словом – Гуру.

Микола Костянтинович Реріх був і є таким Вчителем для всього людства.

Микола Дзюбак, м. Київ.