Творчість Лариси Дмитрієвої в Україні давно і добре відома. Це виступи перед широким загалом, які було розпочато двадцять років тому, з її філософсько-поетичними і музичними композиціями – розшифровками до картин Миколи Костянтиновича та Святослава Миколайовича Реріхів. Це і її тритомник «Тайная Доктрина Е.П. Блаватской в некоторых понятиях и символах», а також семитомник (зараз видається в Києві у дванадцяти книжках) «Посланник Утренней Звезды Христос». Ці твори добре відомі не тільки в Україні чи Росії, але і далеко за їх межами і є, без перебільшення, творчістю унікальною. Але те, що зараз пропонується українському читачеві – також без перебільшення, аналогів не має.

фПо-перше, книжка під назвою «Думалка» (Вісники Світла) і за формою, і за змістом є тим же синтезом, який притаманний всій творчості Лариси Дмитрієвої. Та й теми сенсу життя і його сутності, які базуються на знаннях древності з формуванням світогляду, мети існування людини і людства, для дітей і юнацтва таким чином до Лариси Дмитрієвої не розкривав ніхто.

Також ніхто не давав дуже короткими новелами, що нагадують притчі, можливості усвідомлення таємниць світоустрою і людини. Роль і значення думки людини. Відповідальність за думку, за її якість.

Оформлення кожної притчі окремою буквицею за кольоровою палітрою та художнім смаком також не має аналогів.

І надзвичайну роль відіграють репродукції полотен всесвітньовідомих художників та вчених Миколи Костянтиновича Реріха і його сина Святослава Миколайовича. Складається враження, начебто вони робили ілюстрації до книжки – настільки точно автор підібрала тематично та за змістом притчі і відповідні репродукції картин до них. І настільки органічно вписуються, як пояснення, цитати зі словами Владики таємничої Шамбали Махатми Майтрейї Моріа. Котрого, до речі, і сьогодні більшість сприймає як міфічну персону. Хоча його реальність така ж, як і реальність цієї виданої книжки.

По-друге, українською мовою видано таку роботу вперше.

По-третє, схвалення цієї книжки комісією з виховання учнівської молоді при Міністерстві освіти та науки України і рекомендація використання у виховному процесі говорить саме за себе.

Безумовно, дуже багато залежить від бажання шукати істину, наполегливості у розмірковуванні над прочитаним. І у разі наявності цього, обов’язково прийдуть і знання. Знання, які дадуть відповідь на найскладніші та найважливіші запитання, особливо для юного розуму і серця.

Знання – сила. Ця формула існує з прадавніх, ще до-потопних часів. Але люди, особливо тепер, блукають у пітьмі і хаосі повсякденного буття. У стані, що здається переважній більшості людства безнадійним та безпросвітним. Коли оточує стільки бридкого, брутального і мерзотного, у суспільстві, ЗМІ, і у деяких навчальних закладах. І здається, що це закляте коло розірвати неможливо. І залишається тільки безвихідь. Але вихід є. Є завжди. У «Думалці», Лариса Дмитрієва це аргументовано і беззаперечно доводить. Як зробити світ чистішим, доброзичливішим і привабливішим, а життя кращим і красивішим. Дехто, можливо, вважає, що такі теми чи проблеми – не для дітей. Глибока помилка так вважати. Світ якраз з дітей і починається, як і життя. Коли особистість, а значить і свідомість, сформовані – вже пізно. Пізно, бо часто вони сформовані потворно. Сьогодення – це кращий тому доказ. Але світло завжди перемагало пітьму, а добро перемагало зло. Так було і буде завжди. І не тільки в казках, які, до речі, також взяті з життя. Але через які труднощі і боротьбу треба пройти сучасній дитині, а пізніше дорослій людині, щоб прискорити і наблизити цю перемогу, як для себе, так і для інших людей, допомагає зрозуміти і усвідомити «Думалка» (Вісники Світла).

Микола Дзюбак, м. Київ