Людство прагне вирішити проблему продовження тривалості життя протягом століть. У найсміливіших, як йому здається мріях, воно шукає еліксир безсмертя. Жити вічно – що може бути більш привабливим, принадним та більш нереальним (знову ж таки, як здається) разом з тим. Але як би там не було, люди а ні від думки про безсмертя, а ні від спроб його пошуку поки що відмовлятися не збираються. Більше того: у найрозвиненіших країнах для досягнення мети виділяються великі кошти на наукові пошуки її вирішення. Та незважаючи на певні досягнення(тривалість життя скажімо у Японії, зросла майже вдвічі у порівнянні з тою, яка була там одне-два століття тому) про більш – менш реальні результати на шляху до безсмертя (як це розуміє сучасна наука) говорити не доводиться. Але проблема не тільки у здійсненні мрії. Люди у абсолютній більшості своїй бояться смерті. Незважаючи на її неминучість та неможливість її уникнення. Великі Мудреці Сходу стверджують, що найстрашніше для людини – це почуття страху. Однак сучасна людина ніяк не може здолати, перемогти, а тим більше позбутися почуття страху взагалі, а страху смерті особливо. Виникає певне протиріччя: з одного боку – це закономірне, невідворотнє та неминуче явище, а з другого, це ж явище викликає страх, часто панічний. Чи немає у самому цьому протиріччі та усій його нелогічності роз”яснення, а точніше відповіді на найзапекліше питання життя. Чи не можна уникнути смерті? Або ще більш, тільки на перший погляд абсурдне питання: а можливо, смерті немає взагалі? Сучасна наука поки що однозначної відповіді на це питання не дає. Не дасть вона позитивної, в усякому разі, відповіді і у майбутньому. Насамперед тому, що сама постановка проблеми сучасною наукою – це глухий кут. Зараз уже добре відомо, що нічого такого, що живе (існує) вічно немає. І не тільки на Землі. Та й сама Земля як колись народилась, так колись обов’язково і помре. Як народжуються і помирають інші світи(планети), зірки(сонця), системи світів (сонячні системи), цілі галактики, у складі яких мільйони сонячних систем. Та ще більші ніж галактики, космічні утворення, (назвемо їх умовно – об’єднанням галактик) та за Законом Аналогії – об’єднанням об’єднань і т.д. і т. п. Але якщо така дійсність, то як мінімум одне з двох має бути виключеним. Або у майбутньому буде знайдено «рецепт» вічного життя, або вдасться позбутися страху смерті, якщо такого рецепту немає і бути не може. А можливо і обидві проблеми (безсмертя та страх смерті) вирішуються чи можуть бути вирішеними вже сьогодні, або були вирішені дуже давно, але тепер ми просто забули про це? Ось на ці питання ми й спробуємо знайти відповіді у цій маленькій книжці. У випадку успіху не доведеться жалкувати про витрачений час. Автором – на написання, а читачем – на читання цього зовсім не великого та спрощеного, наскільки виявилось можливим, та хотілось би сподіватись, дозволеним, матеріалу. Більш того, може трапитись, що читач здобуде нові мету і сенс життя, а можливо, зовсім по-новому почне усвідомлювати і саме життя. Не зайвим буде сказати і про те, що зовсім у недалекому майбутньому діти початкової школи будуть оперувати поняттями, настільки складними для сприйняття та розуміння сьогоднішніх дорослих, так само легко, як вони опановують комп’ютер, мобільний телефон та багато іншого. У дитячі розуми та серця Древня Мудрість входить легко, міцно та надовго. Та і у багатьох проявах малі діти – це кращий приклад для наслідування, тільки дорослі поки що не доросли, на превеликий жаль, щоб усвідомити цю просту істину. Зовсім не випадково у свій час Спаситель (Найвеличніший з Мудреців) казав, звертаючись до дорослих: «Будьте як діти». Та ще: «Ви боги».