Армагеддон

Питання Понтія Пілата Спасителю: «Що є істина?»

(Євангеліє від Іоанна, 18; 38)

Мабуть, скільки існує людина разумна на Землі, стільки вона переймається питаннями, на перший погляд такими, що не підлягають вирішенню. В чому сенс, мета і сутність буття, а простіше кажучи, життя? Звідки, коли та як ми прийшли на Землю? Куди і як ми відходимо? І що після того, як відійшли? І як життя наше змінити і поліпшити? І чому воно погіршується? І що таке щастя, і в чому воно? І чи є воно взагалі на Землі? Але були і будуть у всі часи такі люди, які шукають і знаходять відповіді на ці одвічні питання. Тому що у всі часи ці питання були й будуть актуальними, і пошуку відповідей на них не уникнути. Тим більше зараз, на початку ХХI сторіччя, коли людство борсається у власному безумстві, не розуміючи чому, а інколи і не усвідомлюючи, що життя вже давно стало пеклом. У такій ситуації означені питання постають з особливою гостротою.

Із сивої давнини тисячоліть до нас дійшли такі вислови Великих Мудреців:

«Що мудрість у людей, то безумство перед Богом».

«Що високо у людей, то ницість перед Богом».

«Що свято у людей, то мерзенність перед Богом».

У цій статті автор пропонує читачу можливі варіанти розуміння сказаного в цих висловах. Одразу ж необхідно відмітити, що саме для нашого часу вислови ці особливо актуальні. Так само, як і наступне: «Бували гіршими часи, та не було більш підлих».

Дійсно, зараз немає на Землі не те, що континенту, але країни або навіть нечисленного народу, де не було б бузувірств і страждань. Де не було б насильства. Де не лилась би кров. Або ж де не було б знедолених, гнаних і нещасних. Насильство і рабська залежність одних по відношенню до інших перейшли всі можливі межі, якщо такі взагалі можуть існувати. Хіба бувають падіння й деградація більшими? Уявити таке нелегко. Та й куди вже більше, якщо поставлене під загрозу саме житя. Не тільки народів або окремих країн, або континентів. Не тільки все людство, але й сама планета наша ось уже кілька десятиліть балансує на грані життя й смерті. І як не прикро це усвідомлювати, але до такого стану свій космічний будинок привело саме людство. Більше того, створена ситуація тільки підтверджує висновок: істория вчить, що нічому не вчить.

Але є одна особливість, на яку автор хотів би звернути увагу читача. Загальновідомо, що на планеті ростуть та поширюються насильство і бузувірство, тероризм, педофілія, викрадення людей, в тому числі дітей, і продаж їх на органи (зрозуміло, що розчленування цих самих дітей і вилучення органів здійснюють лікарі, що давали клятву Гіппократа, також і батьки, які власних дітей просто продають, мало схожі на людей, як і названі лікарі), і ці явища далеко не поодинокі. Не знаходиться адекватних слів, щоб дати назву подібним бузувірствам. Чаклунство, сатанізм, рабо- і наркоторгівля, війни і збройні конфлікти, і багато іншого, тобто явища, які не потребують доказів у зростанні й прискоренні людського безумства і деградації. А в той же самий час, з іншої сторони, так само росте безкінечне число шоу та інших розважальних і все більш масових програм, які тільки підкреслюють зростання повального безумства. Безглуздих, примітивних і нескінченних телесеріалів, де або ллється кров і головний сюжет – насильство, порнографія і сексуальні збочення, або не менш нахабне неробство, пустота і демонстрація розкошів. Такий жанр, як гумор і сатира, в більшості своїй давно перетворений в жалюгідне кривляння, і навіть клоунадою його назвати язик не повертається. Разом із цим все поширюється пропаганда гей та лесбійських відносин, одностатевих шлюбів. Відносин людей, які найчастіше пропагують і демонструють знахабніле скотство, яке нічого спільного з людськими відносинами не має, при цьому потребують визнання й поваги до таких «цінностей» і всілякого їх захисту. До речі, щодо одностатевих шлюбів. Їх все більше рекламують (та й мають місце) в країнах Західної Європи і США. Ці країни, у всякому разі поки що, вважаються християнськими (незалежно від конфесій, сект і течій). Навіть у найменших і третьорозрядних готелях цих країн у приліжкових тумбочках, як правило, є Біблія. У ній чорним по білому, у Ветхому Завіті, сказано, за що Бог знищив вогнем і сіркою Содом і Гоморру. Схоже, що ні цей факт, ні зовсім безрезультатні спроби численних християнських місіонерів усіх мастей і течій (які не обходять і слизьку для них тему гей і лесбійських відносин, одностатевих шлюбів і педофілії, в тому числі, і в першу чергу, і у служителів церкви), повернути маси до високої моралі й віри не спромоглися.

До цього необхідно додати і мракобісся, що невтримно зростає та проявляється як чаклунство, магія, цілительство (практично завжди шарлатанське), і різноманітні організації, що ростуть, наче гриби після дощу, які на всьому цьому грунтуються. І напевно, картина була б неповною, якщо не згадати про «інопланетян», так звані паралельні світи і багато чого іншого, що, як правило, не що інше, як марення або, в кращому випадку, ілюзії контактерів із позаземними цивілізаціями, що розплодилися, і т. д. і т. п. Також новоявлених гуру, гадалок, теософів, езотериків, «посвячених» і так званих учителів розвелося стільки, що вже й підрахунку не піддається. Тих, хто самі себе називають раджа-йогами або викладаютьт хатха-йогу (що, до речі, злочин більший, за словами О.І.Реріх, ніж вільний продаж отрути, тому що отрута вбиває фізичне тіло, а хатха-йога вбиває душу), багато інших практик, лекцій та семінарів відповідного напрямку. Практично завжди за плату. Як правило, мета у них одна – нажива, а населення, знову ж таки, як правило, дає себе задурити і обдурити практично завжди. Про корупцію вже й говорити немає сенсу, нею пронизане майже все і практично майже всі. Але в даному конкретному випадку слова О.І.Реріх, які характеризують ситуацію, навести варто: «Де підкупні судді, там продажна душа народу». (Записи Агні-Йоги, т.17, стор.185 (08.04.1938р.) «Висмар», Вологда, 2012) Адже, виходячи із сказаного, мова йде про продажність цілих народів, це підкреслимо окремо. Звичайно, не останню роль тут грають і ЗМІ, особливо телебачення та інтернет. Левова частина матеріалів, які подаються через них, просто неприпустимі і злочинні, бо у зазначених випадках нічого людського не несуть, а як раз навпаки. Безумовно, в нашому житті є й немало хорошого, світлого і гідного. Але в загальній масі цього Світла мала дещиця, і вона зменшується від покоління до покоління. Більше того, внаслідок зростання зла у більшості людей давно виникло відчуття безвиході й безнадії. Адже такого стану розділеності, роз’єднання і протистояння, коли в родинах, колективах, народах, країнах іде війна всіх проти всіх, хоч і неоголошена, і навіть без зброї, але в думках — без сумніву. І все це – наслідки, а одна з головних причин – повальна, масова зажерливість і продажність всюди, де це тільки можливо. Поняття моралі, совісті, моральності, а тим більше духовності для переважної більшості стали ознакою неповноцінності. Складається враження, що ми живемо в эпоху якогось жахливого фарсу. Такої собі трагікомедії без початку і кінця. Мало хто усвідомлює цей ланцюг причинно-наслідкових зв’язків. Оцю божевільну динаміку того, що відбувається. В цьому хаосі багато хто, абсолютна більшість просто не бачить виходу. На слуху все частіше слово Армагеддон. Мало хто розуміє його значення, але повторюють багато хто. В чому суть цього явища, яке почалося в 1931 році і завершилося в надземному світі 17 жовтня 1949 року (але на земному плані значно посилилося і продовжується із все більшим зростанням і донині), ми зможемо дізнатись із Вчення, список книг якого пропонується нижче. Представники офіційної науки заговорили про кінець світу, про те, над чим просто сміялися ще два – три десятиліття тому. Тепер вже не сміються. Частіше пригадують стару істину: «Коли Бог вирішує покарати, то віднімає розум». Бо інакше як іще можна охарактеризувати час і стан людства, в якому наклеп, паплюження, цькування і знищення героїв і навіть пам’яті про них – це норма, так само, як і плазування, і звеличення в ранг героїв і особливо шанованих – повних і закінчених злочинців, що, як правило, награбували величезні статки, мерзотників і негідників або кривавих фанатиків і бузувірів. І ці підходи зберігаються, в тому числі, і як державна політика, в деяких країнах. І навіть у такому стані, навіть в таких умовах ми часто залишаємося самонадіяними і впертими, як папуги повторюємо, що тільки конкуренція, особистий успіх (тобто лібералізм) можуть дати повну свободу. Навіть не даючи собі труда задуматися – до чого і чому прийшли. Але ж насправді ларчик так просто відкривається. Конкуренція – рано чи пізно – це взаємознищення, бо альтернатива їй – тільки кооперація і співробітництво. Так само як і те, що тільки в єдності колективу, в його силі і потужності можуть максимально і повністю розкритися всі і кожна окремо особистості. За умови, звичайно, якщо особистість ця буде творити для загального блага, а не на шкоду йому.

Допоки ж ні про яке загальне благо в більшості своїй люди навіть не думають. Через власну дурість в першу чергу. Цю ваду зжити нелегко, а часто й неможливо. Дурість може проявлятися незалежно від соціального статусу чи освіти. Скоріше від наявності морального і культурно-духовного рівня. А з цим поки що у переважної більшості людства дуже погано. Не випадково ще Великий Учитель Гаутама Будда говорив: «О, вбережи мене ти від нещастя де-небудь слухати дурня». («Джатаки, або Сказання про подвиги Бодхісатви», вид. Чернишева, Петербург, 1994) За дві з половиною тисячі років, що пройшли з часів Будди, стан тільки погіршився, і дурість, а точніше – вперта тупість, стала поголовною.

Але безвихідних ситуацій і станів не буває. І в даному випадку вихід є. Нам, нинішньому людству планети Земля, він запропонований Великими Учителями людства, Махатмами Шамбали. [На Сході Махатма – Велика Душа. Згідно того, що дано для широкого загалу в літературі, в Шамбалі (наголос у цьому слові треба робити на першому складі) 77 братів і 25 сестер. Ця обитель Світла називається також Ієрархією Світла, Братством Мудреців, Білою Ложею або Білим Братством. (М.І.) ] Без них шансів на порятунок у нашої планети просто не було б. В чому і який цей єдиний вихід, ми, ознайомившись з деякими положеннями в загальних рисах, ще порозмислимо. Але для цього необхідно пізнати, зрозуміти і усвідомити ці основні положення, які ще в ХIX столітті були дані для вивчення і осягнення.

Із праць Великих Учителів людства і Їх Вісників відомо, що схожа ситуація на Землі складається не вперше. Подібне відбувалося не одну сотню тисяч років тому перед загибеллю третьої Раси людства, вона називалась Лемурійською і загинула в результаті планетарного катаклізму. Вісімсот п’ятдесят тисяч років тому, теж в результаті катаклізму, зник цілий материк, поховавши і четверту Расу, що жила також мільйони років на Землі, прийшовши на зміну Лемурійскій. Ця четверта Раса називалась Атлантичною, а материк Атлантидою. Наша п’ята Раса, яка прийшла на зміну Атлантичній і називається Арійською, живе на Землі трохи більше мільйона років. Але цього виявилось досить для нинішнього людства, щоб воно «примудрилось» вготувати собі долю, можливо, жахливішу, ніж лемурійці і атланти, разом узяті, в далекому минулому.

Про Шамбалу і її Великих Учителів, які близько 18,7 мільйонів років тому прийшли на Землю з вищої за рівнем розвитку планети з метою допомоги і прискорення дуже вповільненої і відсталої еволюції людства, світ взнав завдяки нашій великій співвітчизниці. Першою про неї розповіла Олена Петрівна Блаватська – Вісник Шамбали. Вона дала світу двадцять томів книг, в тому числі таку титанічну працю, як «Таємна Доктрина». У своїх роботах Блаватська відкрила світу те, що до неї було відомо лише жменьці Високих Посвячених.

Це Вчення, що відкрило людству найбільш сокровенні для того часу таємниці. Головна ж полягала в тому, що ж то є сама людина. Чому Всесвіт (або Космос) називається макрокосмом, а людина — мікрокосмом. Із самих цих назв стає ясно, що до О.П.Блаватської доступно і аргументовано поняття і природу космічності людини і людства не розкривав ніхто. Як ніхто не дав до неї істинно науково обгрунтованої теорії походження Землі і Сонячної Системи. І саме тому перші два томи головної праці всього її титанічного і подвижницького життя — »Таємної Доктрини»- мають назву:

1-й – Космогенезис — про природу Землі і Сонячної Системи.

2-й – Антропогенезис — про природу людини і людства.

І саме в »Таємній Доктрині», під керівництвом Великих Учителів – Махатми Морії і Махатми Кут Хумі, Оленою Блаватською дані знання, які вибухово змінили свідомість людства в ХIХ столітті. Більше того, вони, без найменшого перебільшення, відкрили нову еру для людей не тільки ХIХ і ХХ століть, але й на багато майбутніх тисячоліть.

Продовжувачем роботи, початої Блаватською, стала Франчіа Ла Дью, яка під керівництвом Махатми, Великого Учителя Ілларіона дала світу сім томів під назвою «Вчення Храма». А в ХХ столітті продовжила роботу над Вченням під керівництвом Великого Владики Шамбали Махатми Морії унікальна сім’я Реріхів. Сім’я ця складалася з трьох чоловіків і жінки. Олена Іванівна Реріх — дружина Миколи Костянтиновича Реріха і мати двох синів – Юрія Миколайовича і Святослава Миколайовича. Всесвітню відомість цій сім’ї принесло все її життя, яке не можна назвати ніяк інакше, а тільки подвигом. Подвигом в науці, мистецтві, суспільній діяльності. Подвигом Культури, Краси, подвигом служіння людству.

О.І.Реріх, видатний мислитель і філософ, названа Вчителями Матір’ю Агні-Йоги, дала світу Вчення Живої Этики (або Агні-Йоги), а це чотирнадцять томів, і ще багато томів листів та інших робіт. М.К.Реріх також залишив багатотомну спадщину, близько семи тисяч живописних полотен і результати величезної суспільної діяльності, відомої всьому світу, яка вплинула на весь подальший хід історії і розвитку людства. Великим вченим і дослідником був старший син, Ю.М.Реріх. Сходознавець, тибетолог, він прекрасно знав близько 30-ти мов, і також залишив світу десятки томів книг. Молодший син, С.М.Реріх, великий художник ХХ сторіччя, також був і вченим-дослідником, і суспільним діячем, відомим і визнаним у всьому світі. Не можна не назвати серед учнів і послідовників Владики Шамбали і сім’ї Реріхів, Бориса Миколайовича Абрамова. Він залишив для людства більше двадцяти томів під назвою «Грані Агні-Йоги». Ці безцінні Знання були дані Великим Владикою Шамбали, а також О.І. та М.К.Реріхами. «Грані Агні-Йоги» щоденно записувались до 1972 року включно, до того дня, коли обірвався земний шлях Б.М.Абрамова. Сьогодні трудиться для людей сучасності і майбутнього Лариса Петрівна Дмитрієва. Її творчість не має аналогів і складає 19 об’ємистих томів і п’ятдесят (!!!) фільмів – кіноескізів, присвячених творчому спадку О.П.Блаватської і сім’ї Реріхів, а також інших Великих Вчителів людства.

Підкреслимо ще раз: вся названа творчість базується на Вченні Шамбали, її Великих Вчителів і Їх Вісників. І саме тому немає жодного питання сучасного людства, на який у Вченні не було б відповідей. Та й не тільки сучасного. Вчення дано на багато тисяч років наперед. Воно буде дороговказом у житті для багатьох, багатьох поколінь. Але це зовсім не означає, що відповіді ці отримати легко і просто. Як раз навпаки. Книги Вчення – це не звичайна література. Це підручники. Їх необхідно штудіювати. Дуже вдало цьому підходу відповідає фраза: п’ять хвилин читаєш – п’ять годин розмірковуєш над прочитаним. Це правило необхідно запам’ятати особливо, як слід, і ніколи його не забувати, а тим більш, не ігнорувати.

«Таємна Доктрина» — це фундамент прекрасної будівлі Вчення, вінчає котру, як завершальний ансамбль, «Вчення Храма» і «Агні-Йога». Разом це єдиний і безцінний матеріал для вивчення і осягнення.

В цій статті мова піде про те, що у Вченні необхідно в першу чергу зрозуміти основні закони еволюції і життя всього сущого. Адже якраз незнання цих законів, ігнорування і порушення їх по причині невігластва людей і призводить до сумних наслідків для них. Кожен із цих законів неосяжний за своєю глибиною і в різних проявах. Але ми повинні пам’ятати про те, що всі закони еволюції пов’язані між собою і нероздільні, і їх можна для осягнення і вивчення тільки виділяти, але повністю відокремлювати один від одного неможливо, тому що ступінь взаємопроникнення, взаємного впливу і взаємозалежності цих законів нескінченна, як сама еволюція. І звичайно ж, у читача повинна виникнути думка, точніше – питання: А навіщо і для чого мені особисто вивчення і осягнення цих законів? І що це осягнення мені особисто дасть? Відповідь дуже проста. По-перше, якщо ми утямили, що та деградація, яка є на планеті, створена людьми, то напевно, подолання її і її наслідків також людьми може і повинно бути забезпечене. Та краще, ніж відповіла на таке питання «Для чого Вчення? » О.І.Реріх, не відповів ніхто: «Просто жити стане легше для тих, хто осягне». В наш час, коли на планеті, за словами Великого Владики Шамбали, «…більше половини людей одержимі, а ті, що залишились, в більшості випадків знаходяться під темними впливами » (Грані Агні-Йоги, I, липень 27) жити, м’яко кажучи, дуже нелегко. Але у кожного з нас, у всіх без винятку, є можливість осягнути та зрозуміти. Автор пропонує для найпершого і загального знайомства з положеннями Вчення, можливо, не стільки викладеними, скільки лише дуже коротко зазначеними, ознайомитися з наступними Законами Життя:

1. Закон перевтілення;

2. Закон Карми;

3. Закони єдності Світу (Всесвіту) і семеричності людини і всього сущого у Всесвіті;

4. Про природу Думки і про відповідальність за думку;

5. Закони Еволюції і Аналогії;

6. Закон вільної волі;

7. Закон Жертви.

Як відомо: «вчасно поінформований – це той, що вже наполовину переміг».

Тим, хто серйозно вирішить звернутися до Вчення Шамбали, дозволю собі дати щиру пораду. Скоріше рекомендацію. Тільки прошу не сприймати її як агітацію, або, ще гірше, нав’язування. Тим більше, що ні те, ні друге неприйнятне. Добре відомий вислів Учителів: «Багато званих, та мало обраних». Так ось тепер звані всі, а от обранництво кожен вирішує для себе сам, згідно Закону Вільної Волі. Що читати – це особиста справа кожного. Але тут мова йде тільки про те, щоб поділитися досвідом, і не більше. Щоб не повторювати не завжди раціональний шлях, пройдений автором цих рядків, коли були прочитані десятки зовсім не потрібних томів, а в окремих випадках і просто шкідливих книг. Справа в тому, що в наш час інформаційних матеріалів (книг, відео, аудіо та інших – роликів, сайтів і т. д.) незліченна маса. Серед них тих, які несуть істину, мала дещиця. Саме в цьому і полягає величезна небезпека. Цю небезпеку можливо нейтралізувати тільки усвідомленим вибором. А таким вибір може бути лише у випадку, коли виросла або розширилася свідомість. А свідомість, як ми вже вияснили, росте тільки у процесі осягнення Знання. Знання істинного. Поки людина не розбереться сама, де пітьма, а де — світло, де отрута, а де — протиотрута, та й розібратися, не помиляючись, непідготованій людині практично неможливо, рекомендації автора наступні.

Вивчіть пропонований перелік (із врахуванням послідовності) літератури. Це дасть можливість упевнено «стояти на ногах». А вже потім, якщо і захочеться, можна читати й інші книги про Вчення. Людину, озброєну істиним знанням, збити з пантелику дуже важко, майже неможливо. Але ще раз не зайвим буде нагадати, що тільки читання книг саме по собі нічого не дасть. Необхідно ще й життя своє, і діла свої змінювати відповідно прочитаному і засвоєному.

Рекомендований перелік і послідовність читання літератури для бажаючих

1. Л. Дмитрієва — «Думалка» (в трьох томах, чотирьох книгах)

«Тайная доктрина Елены Блаватской в некоторых понятиях и символах» (в 3-х томах)

«Посланник утренней звезды Христос» (в 7-ми томах)

2. А. Безант – «Эзотерическое христианство»

3. Н.К. Рерих — «Твердыня пламенная»

«Держава света»

«Пути благословения»

«Листы дневника» (в 3-х томах)

«Алтай — Гималаи»

«Письма в Америку»

4. Е.И.Рерих – «Письма с гор» (в 2-х томах)

«Письма Елены Рерих» (в 2-х томах)

«Путями духа»

«Письма в Америку»

«Агни йога» (в 14-ти книгах)

«Высокий Путь» (в 2-х томах)

«Откровение»

«Записи Учения Живой Этики» (в 18-ти томах)

5. З.Фосдик — «Мои учителя»

6. Б.Н.Абрамов — «Грани Агни йоги» (в 22-х томах)

7. Е.П. Блаватская — «Загадочные племена на голубых горах»

«Из пещер и дебрей индостана»

«Разоблаченная Изида» (в 2-х томах)

«Наука жизни»

«Астральные тела и двойники»

«Новый цикл»

«Ключ к теософии»

«Карма судьбы»

«Скрижали кармы»

«Инструкции для учеников внутренней группы»

«Письма»

«Учение Махатм»

«Что есть истина»

«Космический разум»

«Основы теософии»

«Письма к друзьям и сотрудникам»

«Тайная доктрина» (в 3-х томах)

8. С. Кренстон — «Е. П. Блаватская»

9. Франчиа Ла Дью — «Учение храма» (в семи частях)

«Теогенезис»

10. Р. Роллан — «Жизнь Рамакришны, Жизнь Вивекананды, Вселенское евангелие Вивекананды»

Святий Сергій

Скільки в імені цьому! Найшанованіший святий у православних християн. З Його іменем пов’язано і визволення Русі від монголо-татарського іга, і збирання розрізнених, роздріблених і роз’єднаних земель руських, і закладені при ньому основи общинножительства. Воістину Світильник, Молитвеник і Воєвода землі Руської. З Його благословення отримала земля наша ім’я — Свята Русь. І при цьому ніякого церковницького (церковно-попівського) догматизму і клерикальності. Недосяжно для нашого розуму і сьогодні, в ХХІ столітті, як можна було здійснити те, що Він здійснив, у столітті ХІV. Так само недосяжне і все Його життя. Більш ніж скромний статус монаха – і при цьому такий поворот в развитку величезної країни і всіх її народів. У тому, яких масштабів, висот і звершень, величі і впливу на весь хід світового розвитку та історії людства планети досягла Росія, насамперед Його роль.

Микола Костянтинович Реріх, який знав про Святого Сергія більше, ніж інші, присвятив йому цілу серію своїх чудових художніх полотен, в котрі вклав особливий, сокровенний задум. Із статті Миколи Костянтиновича Реріха «Душа народів»:

«Як не боліло б серце руське, де б не шукало воно рішення правди, але ім’я Святого Сергія Радонежського завжди залишиться тим прихистком, на яке спирається душа народу. Чи буде це велике ім’я в Соборі, чи будет воно в музеї, чи будет воно в книгосховищі, — воно незмінно пребуде в глибинах душі народної.

Знову ж таки далеко за межами церковного подвигу будівниче і просвітницьке ім’я Святого Сергія зберігається в серцях, як найкоштовніший Ковчег Духа. Зберігається воно, як прихисток народної свідомості в тяжкі хвилини світових перепуть. Не затемниться в сутності своїй ім’я Святого Сергія, не затемниться в множині інших імен — скарбах душі народної, від древніх і до багатьох сучасних. Отож, коли потрібно, народ знову звертається до виразника своєї сутності…»

Завдяки саме Його спадку були подолані усі смути і лихоліття, а всі війни і нашестя на Русь були програні всіма ворогами Росії. Така ж доля спіткала і віроломних зрадників, і злостивців, і ненависників. Так буде і надалі. Таку непохитну віру і впевненістьсть, стійкість, вірність і відданістьсть рідній землі і рідному народу виховав і заклав Він, на всі часи.

Саме так необхідно розуміти величезну роль такого подвижника, як Святий Сергій. Адже Преподобний не був ані князем, ані царем, ані ієрархом церкви. Від сану митрополита Московського Він відмовився. Та став не для себе, а для Росії любої воістину царем духа. На многії віки, а можливо, і тисячоліття. Кого можна поставити поруч із залишившим таку спадщину, історичну роль і виховну і духовну потужність, які вплинули і разюче змінили все життя і фактично з небуття відтворили велику країну? Нікого!

Сімсот років, відколи Свята Русь, завдяки Світлу Преподобного, йде крізь біди і поневіряння до своєї небувалої величі і процвітання. І ніякі тимчасові затемнення й навіть колективне затьмарення розуму не зупинять цей поступ. Були за ці сім століть і смути, і розбрат, і міжусобиці. Були, на жаль, і зради. Виникли у свій час і поділення на Велику, Малу і Білу Русь. Але всі ці, на сьогодні реалії, а завтра умовності (не більш ніж історія і продукт людського невігластва), відійдуть і відпадуть у дуже близькому майбутньому. Тому що майбутнє народів, і в першу чергу братніх — в єднанні, братерстві та общинножительстві, а не в розбраті і роздраї.

Так учив і заповідав Святий Сергій. І так буде, в цьому у тих, хто здатен бачити хоч в деякій мірі світові тенденції, що вже чітко означилися, — сумнівів немає. Адже Сергій Будівничий майже сім століть тому відроджував Русь, закладаючи ті основи, які затверджувалися ще Рюриковичами Київської Русі.

Тих же, хто буде намагатися перешкоджати незупинному й невідворотньому поступу еволюції, вона просто змете. Відкине у небуття, як непотрібний хлам. Пітьма ще звіріє і лютує. Ще намагається сіяти і сіє хаос, нескінченні перевороти, революції, тероризм та інші прояви насилля. Але це – вже прояви початку кінця. Може бути, навіть агонія. Тому що приречена.

Звичайно ж, смертельно поранений звір найбільш небезпечний. І сьогодні, як ніколи, сили Світла повинні бути гострозорі і пильні. Тому що підміна понять, брехня та наклепи настільки цинічні і масовані, що навіть люди освічені не завжди і не одразу в нинішніх потоках інформації орієнтуються. Але це поки що не так важливо і не страшно. Немає нічого страшнішого, аніж сам страх. Та для істиних русичів страх ніколи не був випробуванням непереборним. Скоріш навіть навпаки.

Перемога Світла неминуча і дуже близька. І Перемогу цю започаткував майже сім століть тому Великий Воєвода, Світильник, Молитвеник, Будівничий і Збирач землі Руської – Святий Сергій, чий черговий ювілей народження з такою любов’ю, шануванням і благоговінням зустрічає кожен, хто в серці своєму до Землі Його приріс і готовий робити все для її росту і процвітання.

В коротенькій публікації сказати достатньо про такого титана, яким був і залишається Святий Сергій, вище сил і можливостей автора цих рядків. Але краще, ніж у книзі, яку хочеться порекомендувати, не сказав ніхто. (Знайти цю книгу можна в Інтернеті: www.urusvati.ru/sergiy/serg1.htm).

Ось слова, взяті з передмови до неї:

«Книга Олени Іванівни Реріх «Знамя Преподобного Сергия Радонежского» — краща праця, коли-небудь написана про Великого Духа Землі Руської. І сьогодні настав Час по-новому поглянути на Світлоносного Вождя Росії. Істинно, завдяки Йому руський народ зміг духом піднятися і перемогти пітьму. Книга безцінна ще й тим, що, розкриваючи найтрагічніші події нашої історії, вказує єдино вірний вихід З НИНІШНЬОГО загибельного для нас глухого кута — Шлях духовно-етичного підйому народа.

Книга призначена всім, хто не згасив у собі Світло і розум, хто шукає Істину, хто серед непроглядного мороку намагається усвідомити себе Людиною і допомогти собі, людям і Батьківщині.< br>
М. Дзюбак, м. Київ, 16.05.2014 р.

Великий Заступник

Понад шість століть минуло з тих пір, як покинув тлінний світ той, кого православні на Русі вважають найвеличнішим святим. Та й як може бути по-іншому. Він цю Русь, знедолену і роздрібнену, збирав, будував, просвіщав і захищав. З Його благословіння її називати стали – Свята Русь. І, напевно, ніхто інший, окрім Нього, навіть припустити не міг, яку державу Він бачив крізь віки. Не тільки найбільшу, що розкинулася на два континенти, а й таку, що не має собі рівних за могутністю цієї держави, стійкості та міцності духу свого народу. Це довела хода історії. І сумніву немає в тому, що майбутнє буде ще більш творчим, славним і принесе набагато більше зростання і укріплення могутності цієї держави. Так само, як істинне єднання і братерство багаточисленним народам, що її населяють. Стрижнем яких, звісно ж, є народи слов’янські. Саме про них, про східних слов’ян — росіян, українців та білорусів — Він у свій час скаже пророчі слова, ті, які майже через сім століть збуваються в точності. Для невігласів дане пророцтво сьогодні – це абсурд. Та не про них мова і не для них ця публікація. Роки лихоліття, смут, війн та безумства свята Русь переборювала, і не раз, і завжди відроджувалась зі славою великою.

Але такого безмежного і повального безумства, як тепер, в минулому, схоже, не було. Мова не про масштаби, а про мотиви. Коли братовбивство і ксенофобія організовані тупо, примітивно, шляхом цинічного й блюзнірського зомбування. І при цьому, як не парадоксально, але воно (зомбування оце) успішно здійснюється, і з єдиною метою – грабунку і чергового глобального перерозподілу. І сили пітьми, гнані невідворотною і неминучою агонією, стурбовані одним. Максимально можливим взаємознищенням народів, історична місія яких є спасіння людства. Як і спасіння самої планети і життя на ній. Саме так передбачено тим, про кого ця публікація.

Історія учить, що нічому не учить. Більше того, сьогодні безпрецедентно і нахабно на біле кажуть чорне, і навпаки, і натовпами це сприймається за чисту монету. Саме про таку ситуацію говорив за шість століть до Христа Гаутама Будда, коли сказав: «Невігластво є найбільший злочин, від нього всі біди людства». А видатний мислитель і філософ Г.С.Сковорода, наче коментуючи слова Великого Вчителя, промовив: «Дурень не той, хто не знає, а той, хто знати не хоче». В цьому процесі зомбування на основі ненависті до інших задіяні не тільки політики, ЗМІ, але й представники багатьох так званих громадських та інших організацій (п’ятих колонн), а також окремі представники релігій практично всіх конфесій, течій і сект. Такого затьмарення розуму світ ще не знав. Але ніщо не нове під Місяцем. Найщільніша пітьма перед світанком, а він, на щастя, вже на порозі, невідворотній і неминучий. Тому й навісніють бузувіри і ще більше звіріє пітьма. Кінець близько, і вона це відчуває. Наближається великий прихід. Мало хто сьогодні згадує, не кажучи вже про те, щоб задуматись, слова Апокаліпсиса Іоанна Богослова, а треба було б. Там сказано багато що відкрито і доступно, але ще більше зашифровано. Тільки повальним невіглаством можна пояснити явище, коли народи, які вважають себе християнськими, в більшості своїй жодної заповіді Спасителя не тільки не виконують, але, схоже, навіть не знають їх і знати не хочуть. Взяти хоча б ту, де говориться про необхідність любити ворогів наших, благословляти їх і благотворити їм. Не кажучи вже про любов до ближнього свого. Чем це пояснити? А нічим, крім одного – тільки невіглаством.

Хто знає, можливо, ми дійсно навіть не здогадуємося і в найменшій мірі, яке прокляття несемо із віку в вік. Та все ж, на щастя, мабуть, заслуговуємо спокутування тяжких гріхів своїх і своїх народів. Серце підказує цю думку. Адже не міг той, рівного якому не знала Русь за останні сім століть, назвати її «Новою» і «Моєю улюбленою Країною». Як і не став би і охороняти її, і благословляти на звільнення від монголо-татарської навали, польського нашестя і смути, від нашестя шведів, французів і фашистської нечисті. Не було, та й не буде такого, щоб той, хто з мечем на Русь прийшов, від меча б не загинув. І завжди перемоги ці були можливі тільки завдяки єднанню народів Святої Русі. В періоди міжусобиць, ворожнечі і роздраю були тільки розруха, спустошення, горе, кров і біль втрат і поразок. Той, про кого ця публікація, у свій час сказав, звертаючись до русичів: «Вгамуйте розбрати, на них лише ворог зростає…»

Сьогодні він, ворог цей, в черговий раз виріс у світовому масштабі і злі. Насиллям і кровью залив півпланети. Виріс до величезних розмірів. В першу чергу в думках, серцях і свідомості. Але, на щастя, не у всіх. Готується великий відбір, кому йти в майбутнє із силами Світла і творити еволюцію і творення, а кому шлях в нікуди, в пітьму. Місця ж цій пітьмі в майбутньому на планеті Земля не буде. І це прозрівав і передбачав у свій час молитвенник, святитель, збирач і воєвода землі Руської, коли вимовив про наші народи віще: «…і три корені, розділені прокляттям, зростуться любов’ю».

Зовсім не випадково саме йому цілий ряд своїх геніальних полотен присвятив найвеличніший художник, вчений, мислитель і громадський діяч планетарного масштабу Микола Костянтинович Реріх. А біографії Преподобного кращої, ніж написала його дружина і натхненниця, Олена Іванівна Реріх, у книзі «Знамено Преподобного Сергія Радоніжського», – в світі немає.

Святий Сергій Радоніжський, слава Богу, і тепер, як ніколи, зі своєю землею і народами, що її населяють. А значить, і звершення пророцтва вже не за горами. Сьогодні, напередодні дня Його пам’яті, ще раз пригадаємо, що трохи більше двох місяців минуло з того дня, коли всі його справжні шанувальники серед росіян, українців, білорусів та інших народів відмічали семисотліття від Його народження. З глибоким шануванням і любов’ю до Нього і до заповітів Його. Справа тепер за тим, щоб заповіти ці виконувати.

Микола Дзюбак

Київ, 01.07.2014 р.